Бондарі (Коростенський район) — Вікіпедія

село Бондарі
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Овруцька міська громада
Код КАТОТТГ UA18060170080036607
Основні дані
Засноване 1825
Населення 960 (2001)
Площа 1,56 км²
Густота населення 615,38 осіб/км²
Поштовий індекс 11152
Географічні дані
Географічні координати 51°16′39″ пн. ш. 28°36′36″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		161 м
Водойми р. Норинь
Найближча залізнична станція Хайчнорин
Відстань до
залізничної станції 		2 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Шевченка, 43, м. Овруч, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101
Карта
Бондарі. Карта розташування: Україна
Бондарі
Бондарі
Бондарі. Карта розташування: Житомирська область
Бондарі
Бондарі
Мапа
Мапа

CMNS: Бондарі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Бондарі.

Бондарі́ — село в Україні, в Овруцькій міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Кількість населення становить 960 осіб (2001). У 1925—2017 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

Географія

[ред. | ред. код]

Лежить на лівому березі річки Норинь, за 17 км південно-західніше Овруча та 2 км від залізничної станції Хайчнорин[1].

Населення

[ред. | ред. код]

В кінці 19 століття кількість населення становила 635 осіб, дворів — 109[2].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 689 осіб, з них: православних — 676, чоловіків — 358, жінок — 331[3].

У 1906 році — 779 жителів та 162 двори[4]. Станом на 1923 рік в поселенні нараховано 183 двори та 1 038 мешканців[5].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 176 осіб, дворів — 315[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 071 особу. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 960 осіб[6].

Історія

[ред. | ред. код]

В селі та поблизу виявлено поселення часів неоліту з майстернею обробки кременю, поселення епохи бронзи та часів Київської Руси[1].

У 1628 році належало до новонабутих маєтностей київського підкоморія Стефана Немирича, котрий платив звідти за 8 димів, 6 убогих, 4 городи, 3 рудні та 3 ремісників. Раніше входило, разом з Фоснею, до надушанського ключа Овруцького замку, з центром у Гошеві. У 1686 році — власність Мар'яни з Немиричів[2]. Згадується в люстрації Овруцького замку 1754 року, як село, що сплачувало 6 злотих 1,5 гроша до замку та 24 злотих 6 грошів на міліцію[7].

В кінці 19 століття — село Норинської волості Овруцького повіту, над річкою Норинь, за 13 верст від Овруча. Входило до православної парафії в Норинську (1 верста)[2][8].

У 1906 році — сільце Норинської волості (3-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 14 верст, до волосного центру, с. Норинськ — 1 версту. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в м. Овруч[4].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Збраньківської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Лугинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи[9]. Розміщувалося за 29,5 версти від районного центру, містечка Лугини, та за 2 версти — від центру сільської ради, с. Збраньки[5]. 21 жовтня 1925 року увійшло до складу Бондарівської сільської ради Лугинського району, адміністративний центр ради. 25 січня 1926 року, складі сільської ради, передане до Овруцького району Коростенської округи[9].

На фронтах Другої світової війни воювали 200 селян, 175 з них нагороджені орденами й медалями, 125 загинули. На їх честь у 1965 році споруджено обеліск Слави.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, котрий мав у користуванні 1 808 га угідь, в тому числі 1 149 га ріллі. Колгосп вирощував жито, пшеницю, льон, картоплю та овочі, мав розвинуте тваринництво м'ясо-молочного напрямку. Біля села був щебеневий завод. В селі працювали середня школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт[1].

23 липня 1991 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР…», село віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (третя зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС[10].

13 квітня 2017 року село увійшло до складу новоствореної Овруцької міської територіальної громади Овруцького району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Коростенського району Житомирської області[12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Бондарі, Овруцький район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 30 червня 2022.
  2. ↑ а б в Bondary, wś nad Norynią... // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 196. (пол.)
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 17. Процитовано 6 серпня 2022.
  4. ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 161. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 1 липня 2022.
  5. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 123. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 1 липня 2022.
  6. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 1 липня 2022.
  7. ↑ К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (українська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 182. Процитовано 30 червня 2022.
  8. ↑ Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 403. Процитовано 23 березня 2023.
  9. ↑ а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 207. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 1 липня 2022.
  10. ↑ Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 26 січня 2023.
  11. ↑ Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  12. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 липня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бондарі_(Коростенський_район)&oldid=41630665