French
DeutschДубовий Гай (Коростенський район) — Вікіпедія
| село Дубовий Гай | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Тер. громада | Овруцька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060170230093093 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1987 |
| Населення | 236 |
| Площа | 0,133 км² |
| Густота населення | 1774,44 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11148[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°21′41″ пн. ш. 28°48′20″ сх. д.H G O |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 43, м. Овруч, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101 |
| Карта | |
  Дубовий Гай | |
 Дубовий Гай | |
| Мапа | |
 | |
Дубови́й Гай — село в Україні, в Овруцькій міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Населення становить 236 осіб (2001).
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 222 | 94.07 % |
| російська | 14 | 5.93 % |
| Усього | 236 | 100 % |
Збудоване як поселення пересувної механізованої колони № 157[3]. Взяте на облік 27 жовтня 1987 року[4].
23 квітня 2008 року віднесене до категорії сіл[5]. До того часу мало статус селища.
До 13 квітня 2017 року входило до складу Кирданівської сільської ради Овруцького району Житомирської області[6].
- Пешко Сергій Миколайович (1989—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 22 вересня 2020.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 4690-XI від 30 вересня 1987 р. [Архівовано 22 вересня 2019 у Wayback Machine.] «Про присвоєння найменувань новозбудованим населеним пунктам Житомирської області»
- ↑ Рішення Житомирської обласної ради від 27 жовтня 1987 р.
- ↑ Рішення Житомирської обласної ради від 23 квітня 2008 року. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 23 вересня 2019.
- ↑ Кирданівська сільська рада Житомирська область, Овруцький район. Верховна Рада України. Процитовано 22 вересня 2020.