Борецький замок — Вікіпедія

Борецький замок
Шаблон:Визначна пам'ятка: зображення відсутнє:
49°30′56″ пн. ш. 25°45′27″ сх. д. / 49.51556° пн. ш. 25.75750° сх. д. / 49.51556; 25.75750
Тип	шато
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Великі Бірки
Борецький замок (Україна)
Борецький замок у Вікісховищі

Борецький замок — втрачений оборонний замок XVI—XIX ст. у Великих Бірках Тернопільської області, який міг бути найстарішою історичною пам'яткою містечка.^[1]

У XVI ст. Борецький замок мав високі грубі стіни складені з дубових колод, які оточували та замикали всередині житлові та господарські будівлі та чотири бастіони, які були розміщені по сторонах світу, а на кутах — ряди бійниць. З південно-західного боку існувала в'їзна брама, посилена земляними валами, залишки яких збереглися ще до 50-х рр. ХХ століття^[2].

Замок був збудований на вершині плоского пагорба 326 м заввшишки, який до кінця 1930-х називався «Огрýдек». Лівий берег річки Теребни в підніжжі пагорба утворював крутий, порослий чагарниками, схил який донині називається «Круча». Долини річок Теребни і Гнізни Гнилої, що зливаються в тому місці, творили сильно заболочену непрохідну місцевість. Зі спорудженням греблі, дорога до якої дугою вела від в'їзної брами замку до водяного млина, тут розливався обширний став. З північно-східного боку замок оточував довгий глибокий яр, що ускладнював підхід до нього. Тільки з південно-східного напрямку залишалася відкрита рівнинна місцина. За кілька кілометрів від цього місця, на терені, що становить виразний бар'єр, були викопані глибокі окопи підсилені плотом з товстих колод, звідки походить сучасна назва урочища — «За шáнцями» (від нім. Schanze — «окоп», «земляні укріплення»). Таким побачили Борецький замок місіонери єзуїти, які відвідали Тернопіль у 1608 році, направляючись до Кам'янця^[3].

Замок унаслідок нападів татар зазнавав неодноразових руйнувань і не раз перебудовувався^[4]. При закладанні фундаментів житлових будинків по вул. Гагаріна (прилегла територія до колишнього замку) у 1970—1980 рр. забудівники натрапляли на сліди згарищ, уламки холодної зброї, наконечники стріл, козацькі глиняні люльки та інші артефакти, але вони були втрачені, оскільки археологічні розкопки там не проводилися.

9 липня 1643 року в Борецькому замку хворого Миколая Потоцького для консультацій із військових питань відвідав Олександр Конєцпольський, син великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського^[5].

Влітку 1649 року під час Збаразької облоги і внаслідок дотримання статей Зборівського договору він разом з містечком Борек, що належало великому коронному гетьману Миколаєві Потоцькому, був знищений дощенту^[4].

За актом люстрації маєтностей Миколая Потоцького (нащадок Миколая Потоцького, ротмістр королівський, державець комплексу маєтностей, який називали державою Борецькою) за 1661—1664 рр., подано опис того що залишилося від замку:

Замок у Борку навколо оточений валом, але ворогами знищений. Але є брама, в якій є світлиця, склеплена з кімнатою. Там є піч. Теж є добрий склеп для зберігання напоїв. Інші будинки зруйновані і знесені. У замку є плетена з пруття стайня…[6].

У кінці XVII століття відбудовують Борецький замок разом із містечком Борек. З припиненням татарських набігів (Карловицький конгрес), на початку XVIII століття Борецький замок втрачає значення оборонної споруди. Тому у XVIII ст. Борецький замок відбудовуваний як т. зв. мурована «форталіція» — двір заможного шляхтича оточений довкола, чотирикутним муром, ровом та валом з палісадом, укріпленим по кутах кам'яними баштами, а також оборонною в'їзною брамою. З утворенням Борецького староства замок стає осідком старости.

19 серпня 1759 генерал-поручник Михайло-Станіслав граф Корвін Камінський, староста Борецький і управитель маєтку, надав у Борецькому замку ерекційну грамоту про дозвіл на створення парохії в сусідньому селі Дичкові^[7] та Акт надання земель ходачківській церкві Архангела Михаїла^[8]. З плином часу змінювались власники замку. Останнім з тих, хто отримав у довічне користування королівщину Борек разом з Борецьким староством, став каштелян граф Вікторунь Залеський.

Після першого поділу Польщі Галичина увійшла до складу Габсбурзької монархії, королівщину зі староством ліквідували, тому в 1784 року Вікторин Залеський був змушений викупити в Галицького губернаторства замок із містечком Борки у свою власність.^[9].

На мапі австрійського військового картографа Фрідріха фон Міга Koenigsreiches Galizien und Lodomerien 1779—1782^[10] чітко показані обриси Борецького замку з чотирма бастіонами, сполученими суцільним муром.

Власник замку і містечка Борки граф Вікторин Залеський (1765—1796) та наступні його власники граф Адам Стаженський (1796—1825), граф Франц Водзіцький (1825—1840) там постійно не проживали і поступово втратили в ньому потребу. Замок перестав бути садибою свого власника і почав поступово занепадати. За наступних власників графів Баворовських та їхніх нащадків замок перестав існувати. Натомість з'явилися кілька мурованих будинків, які слугували адміністрації фільварку і були тимчасовою садибою власників маєтку.

В останній чверті XIX століття на австрійських військових топографічних картах на території Борок Великих (Borki Wielkie) ще наносилась умовна позначка Schl. від нім. Schloss — зáмок, палац або маєток, без оборонних укріплень. У 1896 о. П. Білинський зазначав :

Від замку уже сліду нема, тільки пивниці дуже довгі в твердій глині викопані ще в цілком доброму стані. Є ще дім двірського (помешкання управителя маєтку), перероблений з колишньої брами і тому донині називають той дім брамкою. За часів панщини мешкав там мандатарій (до 1848 року в Австрії поліційно-судовий урядник на селі.), а в підвалі був арешт (підвальне кам’яне приміщення для тимчасово затриманих). Довкола місця, де був замок, знати ще нині добре земляний чотирикутний вал… [11].

• Великі Бірки. Все що залишилося від замку? [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.]