Броніслав Дембінський — Вікіпедія
Броніслав Дембінський | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Bronisław Dembiński | ||||||
Народився | 14 серпня 1858 Мала Коможа, нині Ґміна Тухоля, Тухольський повіт, Куявсько-Поморське воєводство | |||||
Помер | 23 листопада 1939 (81 рік) Познань, Республіка Польща | |||||
Країна | Польська Республіка | |||||
Національність | поляк | |||||
Діяльність | історик, політик | |||||
Alma mater | Берлінський університет, Вроцлавський університет | |||||
Галузь | історія | |||||
Заклад | Львівський університет, Варшавський університет, Познанський університет | |||||
Посада | ректор Львівського університету (1907—1908) | |||||
Вчене звання | професор | |||||
Науковий ступінь | доктор історії | |||||
Членство | Познанське Товариство приятелів наукd Польське наукове товариство у Львові | |||||
Партія | National-Democratic Partyd | |||||
Рід | House of Dembiński (Rawicz)d | |||||
Діти | Zbigniew Dembińskid | |||||
Нагороди | ||||||
Броніслав Дембінський у Вікісховищі |
Броніслав Дембінський (пол. Bronisław Dembiński; 14 серпня 1858, Мала Коможа — 23 листопада 1939, Познань) — польський історик, професор Львівського, Варшавського і Познанського університетів, ректор Львівського університету (1907—1908), політик, дипломат, член. Почесний доктор Оксфордського (1930) і Варшавського (1933) університетів. Дійсний член Академії знань у Кракові (1917), голова Познанського товариства друзів науки (1923—1939), Наукового товариства у Львові, Варшавського наукового товариства.
Навчався у Берлінському і Вроцлавському університетах. Докторську дисертацію захистив у Вроцлаві (1883), габілітований у Яґеллонському університеті в Кракові (1886), де відтоді працював доцентом кафедри всесвітньої історії. Від 1892 року — надзвичайний професор кафедри всесвітньої історії, від 1897 року — звичайний професор, 1898—1899 роки — декан філософського факультету, 1907—1908 роки — ректор Львівського університету; у 1916—1923 роках — професор кафедри нової історії Польщі Варшавського університету; у 1923—1933 роках — професор кафедри всесвітньої історії Познанського університету, з якою продовжував співпрацювати після виходу на пенсію.
Водночас у 1914—1918 роках — депутат австрійської Державної ради, 1918—1922 роках — Законодавчого сейму Польщі; 1918—1920 — віце-міністр Міністерства релігійних визнань і публічної освіти Польщі. Очолював польську групу Міжпарламентського союзу (1919–30) і Міжнародного союзу співтовариств Ліги Націй (1927).
До 1918 був пов'язаний з галицькими консерваторами, згодом — з католицькими колами. Досліджував історію папства та його стосунків з Польщею, дипломатичні відносини XVIII—XIX ст., зокрема місію Василя Капніста до Пруссії з метою визволення України з-під російської влади, теоретичні питання історії.
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі[1]
- Командорський хрест із зіркою ордена Відродження Польщі
- Орден Білого лева ІІІ ступеня
- Командорський хрест ордена святого Григорія Великого
- Офіцерський хрест ордена Почесного легіону
- Золота медаль «Alliance Francaise»
- «Nowsza historiografia niemiecka» (1886)
- «O materiałach do dziejów Polski wieku XVI i XVII» (1886)
- «Stosunek włoskiej literatury politycznej do polskiej w XVI wieku» (1888)
- «Upadek polityczny i utrata niepodległości Włoch w epoce Odrodzenia» (1889)
- «Rzym i Europa przed rozpoczęciem trzeciego okresu soboru trydenckiego» (1890)
- «Leon XIII wobec prądów współczesnych» (1893)
- «Papiestwo wobec upadku Polski» (1893)
- «Rosya a rewolucja francuska» (1896)
- «Tajna misja Ukraińca w Berlinie» (1896)
- «U zarania stuleci» (1903)
- «Ostatni wielki mistrz zakonu niemieckiego» (1925)
- «Źródła do dziejów drugiego i trzeciego rozbioru Polski», t. I, (Львів 1902)
- «Misja Ignacego Potockiego w Berlinie w 1792 roku» (Львів 1939)
- ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924 [Архівовано 31 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926. — S. 17.
- Biogramy uczonych polskich, część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: A-J (red.) A. Śródka, P. Szczawiński. — Wrocław 1983.
- Rybarski A. Centralny zarząd archiwalny w odrodzonej Rzeczypospolitej polskiej // «Archeion», T. I (1927). — S. 1-14.