French
DeutschВО-3 «Турів» — Вікіпедія
Воєнна округа (ВО) «Турів» — оперативно-стратегічне об'єднання частин Української Повстанської Армії у складі групи УПА-Північ на території Луччини, Володимирщини і Ковельщини, а також район Кобрин — Берестя.
Командири округи: «Олег» (Якимчук Микола); «Рудий» (Стельмащук Юрій) (з листопада 1943); «Кайдаш» (Стельмащук Юрій) (з березня 1944 — полон 27.01.1945)
Заступники командира: «Вовчак» (Шум Олекса)
Начальники штабу: ? май. «Богун»; «Вовчак» (Шум Олекса) (осінь 1943 — †20.03.1944); «Голубенко» (Громадюк Олексій)(09.1944 — †27.12.1944); «Яровенко» (з 27.12.1944)
У другій половині 1944 року групи «Заграва», «Тютюнник» і «Турів» реорганізовані в два з'єднання груп (ЗГ): «33» («Завихост») і «44» («ЗГ», «444»)[1].
Загін «Озеро» (Ковель) — к-р «Рудий» (Стельмащук Юрій), к-р «Вовчак» (Шум Олекса) († 20.03.1944):
- 1-й курінь — кур. «Назар» (Климук-Крига)
- 2-й курінь «Буг» — кур. «Павлюк» (Іван Климчак)
- 3-й курінь — кур. «Голубенко» (Громадюк Олексій)
Загін «Котловина» (Луцьк) — кр. «Рубашенко» (Коваль Степан)
- 4-й курінь «ім. Коновальця» — кур. «Рибак»
- 5-й курінь «ім. Хмельницького» — кур. «Орел»
- 6-й курінь «Погром» — кур. «Мороз»
Загін ім. Богуна (Володимир-Волинський) — кр. «Лівар» (до 11.1943), кр. «Сосенко» (Порфир Антонюк) (11.1943-01.1944)
к-р «Острізький» (Громадюк Олексій)(з 02.1944)
- 7-й курінь «ім. Святослава» — кур. «Мирон», кур. «Бескид»
- 8-й курінь «ім. Сагайдачного» — кур. «Вітер», кур. «Остап» (Брись Олексій) (полон 02.1944)
- 9-й курінь «ім. Хмельницького»? — кур. «Голуб»?
- Азербайджанський курінь
Загін «ім. Богуна»— командир: полковник «Остріжський»
- Курінь «Щуки»,
- Курінь «Назара-Криги»,
- Курінь «Ярока»,
- Курінь «Ливара».
Загін «Помста Полісся»— командир: Грацюк Григорій («Верховинець»)
- Курінь "«Голобенка»,
- Курінь «Яреми»,
- Курінь «Юрка».
Загін «ім. Наливайка» — командир: Н.
Курені окремих доручень:
- Курінь «Базаренка»,
- Курінь «Берези»,
- Курінь «Сокола».
На кінець 1943 року на території теперішньої Волинської області (крім частини Луцького і Ківерцівського районів) діяла група, а згодом ВО «Турів».
Групу «Турів» очолював Юрій Стельмащук («Рудий», «Кайдаш»); шефом військового штабу (ШВШ) був Олексій Шум («Вовчак»), політвиховник (пвх) — «Хмурий».
Організаційно група складалась з окружного штабу, груп організаційної, служби безпеки (СБ) (А.Козяр — «Володимир»), пропаганди, Українського Червоного Хреста (УЧХ)(«Верба»).
Округу були підпорядковані загони:
- «ім. Івана Богуна» або «Богун» — командири: Порфир Антонюк («Кліщ», «Сосенко») (арешт СБ 02.1944; † 7.03.1944), Олексій Громадюк («Остріжський», «Голобенко») (02.1944 — 09.1944);
- «Пилявці» — командир: Іван Климчак («Лисий», «Павлюк»);
- «Полтавський» — командир: Климук («Назар Крига», «Крига»).
- «Котловина» — командир: Степан Коваль («Рубащенко»),
- «Помста Полісся» — командир: Грацюк Григорій («Верховинець»);
- «Озеро» — командир: Олекса Шум («Вовчак»);
- окружна база Запілля «Січ», Штаб ВО «Турів» спочатку знаходився у Скулинських лісах (урочище Смолянка) під Ковелем. Там же розміщувалась сотня «Мазепи», до складу якої входила так звана «золота рота», яка охороняла відділи штабу. Тут же розміщувались підстаршинська школа, шпиталь, фельдшерсько-медична школа.
Кандидат історичних наук, працівник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Володимир Ковальчук з посиланням на архівний документ, вилучений після смерті 12 лютого 1945 року з торби командира УПА-Північ Дмитра Клячківського («Клим Савур»), наводить наступну чисельність окремих підрозділів, що знаходились в окремі періоди 1944 року у підпорядкуванні командувача групою ВО-3 «Турів» Юрія Стельмащука («Рудий»)[2]:
| Командир | Підрозділ | Під час переходу німецько-радянської лінії фронту (січень-лютий 1944 року) | До часу «великої акції» | У вересні 1944 року | |||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Сотень | Бійців | Сотень | Бійців | Сотень | Бійців | ||
| «Назар» | 1-й курінь | 3 | 360 | 4 | 480 | 2 | 240 |
| «Лисий» | 2-й курінь «Буг» | 3 | 360 | 4 | 480 | 2 | 240 |
| «Вовчак» | 3 | 360 | — | — | — | - | |
| «Сосенко» | 5 | 600 | — | — | — | - | |
| «Остріжський» | Загін ім. Богуна | — | — | 6 | 720 | 3 | 360 |
| «Кубік» | — | — | — | — | 1 | 120 | |
| «Орлик» (Василь Горун) | — | — | — | — | 1 | 120 | |
| Разом | 14 | 1680 | 14 | 1680 | 9 | 1080 | |
Дослідникам не вдалося однозначно встановити, що розумілося під «великою акцією», проте це могли бути події квітня 1944 року (бій під Гурбами або ж підготовка до Холодноярського повстання на Наддніпрянській Україні)[2].
- ↑ Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946. Документи і матеріали. — С. 27.
- ↑ а б Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур [Архівовано 16 березня 2019 у Wayback Machine.], Володимир Ковальчук, Історична Правда, 03.12.2010
- Мірчук П. Українська Повстанська Армія 1942-1952. — Репринтне відтворення видання 1953 року (Мюнхен). Книгозбірня «Просвіти». Львівська обл. рада Товариства української мови ім. Т.Шевченка. — Львів, 1991. — ISBN 5-7707-0602-3.
- Олександр Вовк. Короткий нарис діяльності УПА та її запілля на ПЗУЗ і в прилеглих регіонах у 1943—1946 pp. [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Володимир Ковальчук. Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.].
- Петро Содоль. Організаційна структура УПА.
- Сергій Яровенко. Проваджаючи 1943 рік. Бої місцевого значення.
- Александр Вовк Неизвестные страницы истории УПА. (рос.)
