Василь Васильович Никольський — Вікіпедія

Василь Никольський (або Микольський; пом. після 1511) — писар господарський великих князів литовських й руських Казимира IV, Олександра Ягеллончика й Сигізмунда Старого.

Походив з родини чернігівських бояр, його батько Василь Павлович теж був великокняжим писарем. Від нього Никольський успадкував місце в канцелярії та маєтності в Слонімському повіті та на Чернігівщині^[1]. Згодом, втративши останні через литовсько-московську війну 1500—1503 років, дістав як компенсацію землі в Троцькому повіті^[1]. Брав участь у повстанні князя Михайла Глинського^[1]. Як посланець князя їздив з його листами до великого князя московського Василія III Івановича^[1]. На зламі 1508—1509 років, після поразки повстання, разом із князями Глинськими емігрував до Москви^[1]. Згодом опинився при дворі сербського воєводи Стефана Якшича, чия сестра Анна^[ru] була дружиною князя Василя Глинського^[1]. У 1511 році на прохання воєводи написав своє полемічне «Сказання», адресоване «некоему латинскому архиепискупу сопротивляющуся» й спрямоване на захист догматів православ'я^[1]. Твір зберігся в кількох списках XVI—XVIII століть^[1].

• Послание Василия, пресвитера Никольского из Дольней Руси, об исхождении Св. Духа. «Известия Отделения рус. языка и словесности Академии наук», 1908, т. 13, кн. 3.

• Русіна О. В. Никольський Василь Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• Русина О. В. Василь Никольський — невідомий книжник XVI століття і його творчість // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 2000. — Т. CCXL. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — С. 43-52.