Василь Васильович Никольський — Вікіпедія

Василь Никольський (або Микольський; пом. після 1511) — писар господарський великих князів литовських й руських Казимира IV, Олександра Ягеллончика й Сигізмунда Старого.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з родини чернігівських бояр, його батько Василь Павлович теж був великокняжим писарем. Від нього Никольський успадкував місце в канцелярії та маєтності в Слонімському повіті та на Чернігівщині[1]. Згодом, втративши останні через литовсько-московську війну 1500—1503 років, дістав як компенсацію землі в Троцькому повіті[1]. Брав участь у повстанні князя Михайла Глинського[1]. Як посланець князя їздив з його листами до великого князя московського Василія III Івановича[1]. На зламі 1508—1509 років, після поразки повстання, разом із князями Глинськими емігрував до Москви[1]. Згодом опинився при дворі сербського воєводи Стефана Якшича, чия сестра Анна[ru] була дружиною князя Василя Глинського[1]. У 1511 році на прохання воєводи написав своє полемічне «Сказання», адресоване «некоему латинскому архиепискупу сопротивляющуся» й спрямоване на захист догматів православ'я[1]. Твір зберігся в кількох списках XVI—XVIII століть[1].

Праці

[ред. | ред. код]
  • Послание Василия, пресвитера Никольского из Дольней Руси, об исхождении Св. Духа. «Известия Отделения рус. языка и словесности Академии наук», 1908, т. 13, кн. 3.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Русина О. В. Василь Никольський — невідомий книжник XVI століття і його творчість // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 2000. — Т. CCXL. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. — С. 43-52.