Валлійська мова — Вікіпедія

Валлійська мова
Cymraeg
Валлійськомовні в Уельсі за даними останнього перепису населення (2021)
Валлійськомовні в Уельсі за даними останнього перепису населення (2021)
Поширена вВелика Британія Велика Британія, Аргентина Аргентина
РегіонУельс
Носіїпонад 650 000:
Уельс: 538 300
(17,8% населення Уельсу в 2021 році, включає носіїв як L1, так і L2),
Англія: 110 000 (за оцінкою 2001)[1],
Аргентина (провінція Чубут): 1 500-5 000,
Канада: 3 160,
Сполучені Штати Америки: 2 655,
Нова Зеландія: 1 155,
Австралія: 1 060
Писемністьлатиниця (валлійський варіант)
КласифікаціяІндоєвропейська сім'я
Кельтська група
Бритська підгрупа
Офіційний статус
ОфіційнаУельс
РегулюєКомісія з валлійської мови (Bwrdd yr Iaith Gymraeg)
Коди мови
ISO 639-1cy
ISO 639-2wel (B)
cym (T)
ISO 639-3cym

Валлíйська мóва (також уéльська мóва чи кемрíйська мóва[2], самоназва Cymraeg або y Gymraeg) — одна з бритських мов кельтської мовної групи індоєвропейської мовної родини. Є офіційною мовою Уельсу, широко використовується в Чубуті, колонії валлійців-імігрантів у регіоні Патагонія в Аргентині. Поширена в багатьох країнах, зокрема: Канада, США, Австралія та інші.

У зв'язку з масовим впровадженням англійської мови з часу втрати незалежності Уельсу валлійська мова почала поступово занепадати і ставати все менш популярною. Проте починаючи з 1990-х років у зв'язку з проведенням певних заходів валлійська мова стала посідати чільне місце у громадському житті валлійців.

Статус

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року 611 000 осіб, або 20,5 % населення Уельсу, володіють валлійською (у порівнянні з 18,5 % у 1991 році)[3]. При цьому перепис свідчить про те, що 25 % мешканців Уельсу народилися за його межами, тобто є іммігрантами. Кількість носіїв уельської мови в інших частинах Великої Британії достовірно не відома, але їх чисельність порівняно велика у головних містах уздовж кордону Англії з Уельсом. За оцінками телеканалу S4C, 1993 року в Англії проживало близько 133 000 осіб, які розуміли валлійську; понад третину їх було зосереджено у районі Великого Лондона[4]. Опріч того, носії уельської мови мешкають у Канаді (3 160 за даними Ethnologue[5]) та США (2 655[6]).

Серед носіїв валлійської мови мало тих, що не володіють англійською (не беручи до уваги валлійців долини Чубут, другою мовою у яких є іспанська мова. Крім того, дуже багато людей воліє користуватися валлійською, а не англійською мовою. Вибір мови мовцем може змінюватися залежно від предметної сфери (галузі) (явище, яке відоме у лінгвістиці як «код-світчинг», або перемикання кодів). Нерідко і змішування кодів (оскільки у живу мову частенько вкраплюються англійські слова).

Попри те, що уельська мова є мовою меншини і перебуває під тиском англійської мови, у другій половині XX сторіччя зростала її підтримка паралельно з піднесенням націоналістичних політичних організацій, як-от: партія Plaid Cymru (Партія Уельсу) та Cymdeithas yr Iaith Cymraeg (Товариство валлійської мови).

Як перша мова уельська найпоширеніша переважно на сільських півночі та заході Уельсу, насамперед у Гвінеді, Денбігширі, Англсі, Кармартенширі, Північному Пембрукширі, Кередігіоні та на частинах західного Гламоргана, проте людей, які добре розмовляють валлійською, можна зустріти по всьому Уельсу. При цьому мова майже повністю не використовується у великих містах на півдні (Кардіфф, Ньюпорт, Брідженд; у меншій мірі це стосується Суонсі)[7][8].

Валлійська мова — жива, вона використовується у повсякденному житті багатьма тисячами людей і представлена в Уельсі повсюди. Уельський мовний акт (1993)[9] і Уельський урядовий акт (1998)[10] затверджує рівність валлійської та англійської мов. Громадські органи повинні розробити і реалізувати Програму валлійської мови. Тому місцеві ради та Національна асамблея Уельсу використовують уельську мову як офіційну, видають офіційні друковані матеріали і повідомлення з валлійськими версіями (наприклад, листи зі школи батькам, бібліотечну інформацію, інформацію місцевої ради), а всі дороговкази в Уельсі мають бути англійською і валлійською мовами, у тому числі варіанти географічних назв. Усе це означає, що часто-густо навіть діти тих, хто приїхав до Уельсу, наприклад, з Англії, здобувають певні знання валлійської.

Уряд Великої Британії ратифікував Європейську хартію регіональних мов та мов меншин щодо валлійської мови[11].

Валлійська мова здобула велику глядацьку аудиторію після створення у листопаді 1982 року телевізійного каналу S4C (Sianel Pedwar Cymru, «4-й канал, Уельс»), який веде мовлення у прайм-тайм лише валлійською[12][13].

Відповідно до Закону про громадянство Великої Британії 1981 року, володіння валлійською мовою поряд з англійською чи шотландською, є достатньою умовою дотримання критерію знання мови для натуралізації[14].

Історія розвитку

[ред. | ред. код]

Найдавніші пам'ятки бритських мов, виявлені на території Британії, відносяться до III сторіччя — це, зокрема, римські написи з Бата, де зустрічаються бритські вкраплення, насамперед імена[15][16].

Найдавніші писемні джерела, які можна ідентифікувати як валлійські, датуються, ймовірно, приблизно VI століттям, а мову того часу деякі учені (наприклад, Джон Т. Кук)[17] ще вважають пізньою загальнобритською. Про цю мову відомо дуже мало. Наступний значний період, дещо краще відображений, називається давньоваллійським (з IX по XI ст.); це була мова законів короля Хівела Доброго[18] (які дійшли до нас тільки у середньоваллійський і латинських[19] рукописах), а також поезії Уельсу та південної Шотландії (тоді її населення ще було бритським)[20]. З розширенням англосаксонської колонізації кельтське населення Уельсу було відірване від кельтів північної Англії, які розмовляли кумбрійською мовою, та від кельтів південного заходу, що розмовляли корнською мовою, і їх мови стали розходитися[21].

Сторінка з рукопису поеми «Гододін» середньоваллійською мовою

Середньоваллійська (або Cymraeg Canol) — назва валлійської мови періоду з XII по XIV сторіччя, від якої до нас дійшло набагато більше джерел, аніж більш ранніх періодів. Це мова майже усіх рукописів Мабіногі, які дійшли до сьогодення, хоча самі ж історії були складені раніше. Середньоваллійська мова достатньо зрозуміла для сучасного носія мови[22].

Розвиток сучасної валлійської мови може бути поділений на два періоди. Перший період, рання нововаллійська, тривав з XIV приблизно до кінця XVI століття. Це була мова придворних поетів (Y Cywyddwyr), зокрема, Давида ап Гвіліма[23]. Пізня нововаллійська розпочинається з публікації 1588 року перекладу Біблії Уїльяма Моргана[24]. Як у випадку з англійським перекладом у версії короля Якова, Біблія Моргана справила значний стабілізуючий вплив на мову, та сучасна (особливо писемна, офіційна) все ще зберігає ті характеристики нововаллійської, що й мова Моргана. Звичайно, з тих часів відбулися і певні зміни[25].

Валлійська мова дістала подальший стимул в розвитку у XIX сторіччі з опублікуванням перших валлійських словників. Праця ранніх валлійських лексикографів, як-от Деніел Сілван Еванс[26], дозволила максимально точно задокументувати мову, і сучасні словники, наприклад, Geiriadur Prifysgol Cymru (Словник університету Уельсу), є безпосередніми наступниками цих словників.

Лінгвістична характеристика

[ред. | ред. код]

Вимова

[ред. | ред. код]

Приголосні

[ред. | ред. код]

У валлійській мові розрізняють 29 приголосних звуків [27]:

  Губні Зубні Ясенні Бокові Заясенні Піднебінні Задньопіднебінні Гортанні
Проривні p  b   t  d       k  g  
Африкати         tʃ  dʒ      
Носові (m̥)  m   (n̥)  n       (ŋ̊)  ŋ  
Щілинні f  v θ  ð s  (z) ɬ ʃ   x h
Апроксиманти w   r̥  r l   j    

[z] зустрічається лише в неасимільованих запозиченнях, і тільки у північних діалектах вимовляється як [s][28]. У південних діалектах відсутній [h][29], крім того, північному та літературному початковому chw- [xw] відповідає [w].

У кінці слова часто відпадають дзвінкі щілинні f та dd (tref і tre 'село', mynydd 'гора' та i fyny 'уверх', досл. 'у гору')[30]. У деяких північних діалектах [s] перед голосними переднього ряду вимовляється як [ʃ] (наприклад, nes i fynd adre ['nɛʃi 'vɨnd 'adre] 'я пішов додому').

Голосні

[ред. | ред. код]

У валлійській мові розрізняють короткі та довгі голосні звуки, які відрізняються не тільки довготою, а й якістю. Це протиставлення є змістовним, напр. [muːg] 'дим', [mʊg] 'кухоль'. Усього у мові налічується 13 голосних фонем.

За наявністю тих чи інших голосних звуків діалекти валлійської мови поділяються на дві групи: північні та південні. Основна з відмінностей між діалектами: збіг чи розрізнення звуків [ɨ(ː)] (орфографічні u, y) та [iː], [ɪ] (орфографічний i). На півдні усім цим фонемам відповідає [i] resp. [ɪ]; отже, там не розрізняються, так мовити, fu 'був' і fi 'я'[31].

Валлійська мова багата також на дифтонги. Найширші їх системи зустрічаються на півночі; на півдні багато з дифтонгів збігаються. Максимальний набір дифтонгів наступний (у дужках — вимова, властива для Південного Уельсу): [aɨ] ([aɪ]), [aɪ], [aʊ], [əɪ], [əɨ] ([əɪ]), [ɛʊ], [əɨ] ([əɪ]), [ɔɨ/] ([ɔɪ]), [ɔɪ], [ɔɨ] ([ɔɪ]), [ɔʊ], [ɨʊ] ([ɪʊ]), [ʊɪ], [ɨʊ] ([ɪʊ])[32].

Наголос у валлійській практично завжди падає на передостанній склад слова[33]; у небагатьох винятках наголос маркований знаком акута (´), наприклад, ffarwél (від farewell). Наголос у валлійській мові силовий, проте, для післянаголошеного складу теж властивий рух тону і невеликий ступінь редукції голосного[34]. Історично це пов'язано з тим, що раніше наголос падав на останній склад і пересунувся він тільки у середньоваллійський період; склад, який раніше був наголошеним, зберіг частину своїх характеристик (зокрема, післянаголошені склади можуть рифмуватися у вірші; див. кінханед). З цим процесом пов'язано і типологічно незвична наявність у валлійській мові наголошеного шва [ə].

Постійне положення наголосу на передостанньому складі призводить до того, що в однокореневих і в різних формах одного слова наголос пересувається у міру додавання складів до кінця слова.

Правопис

[ред. | ред. код]

Теперішній правопис валлійської мови утвердився порівняно недавно[35]. Велику роль у цьому відіграла Біблія Вільяма Моргана[en].

Абетка
Літера(и) IPA Назва Літера(и) IPA Назва
a [a] a ll [ɬ] èll
b [b] bi m [m] em
c [k] ec n [n] èn
ch [x] èch o [ɔ] o
d [d] di p [p] pi
dd [ð] èdd ph [f] ffi
e [ɛ] e r [r] èr
f [v] èf rh [r̥] rhi
ff [f] èff s [s] ès
g [g] èg t [t] ti
ng [ŋ] èng th [θ] èth
h [h] aets u [ɨ], [i] u bedol
i [ɪ] i w [ʊ] ŵ
l [l] èl y [ɨ], [i], [ə] y [əː]
  • h вказує на глухоту в mh, nh, і ngh.
  • ph дуже рідко зустрічається у словах, які походять з грецької (наприклад, phenol 'фенол'), але частіше внаслідок спірантної мутації (наприклад, ei phen-ôl).
  • y означає [ə] в односкладових ненаголошених словах (клітиках) типу fy 'мій' та некінцевих складах, одначе [ɨ] або [i] (залежно від діалекту) у всіх інших положеннях. Виняток становлять певні запозичені слова, наприклад nyrs [nərs] 'медсестра' (nurse)[36].
  • si позначає /ʃ/, якщо за ним йде голосний[35].
  • Букви, які складаються з двох символів, розглядаються як одна літера (з наведеним вище порядком прямування), хоча такі ж комбінації символів інколи можуть виникнути при сусідній позиції двох різних букв. Наприклад, наведемо список слів в алфавітному порядку: datysen, dathlu, dectant, dechrau, difywyd, diffaith, dynged, dylunio, dylluan, dyngarol, ddiwedd.

Довгота голосних фонем на письмі не завжди позначається: існують загальні правила щодо довготи голосних звуків перед певними приголосними. При цьому якщо голосний є довгим у тому положенні, де він згідно з цими правилами повинен бути коротким, то він отримує знак циркумфлекса[35]: ср. ffon 'палиця' з коротким голосним і ffôn 'телефон' з довгим. Зворотна ситуація (короткий голосний у «довгій» позиції) позначається знаком гравіса: pas /paːs/ 'кашель', pàs /pas/ 'пропуск'; mwg /muːg/ 'дим', mẁg /mʊg/ 'кухоль'.

Літера IPA
â /aː/
ê /eː/
î /iː/
ô /oː/
û /ɨː/, /iː/
ŵ /uː/
ŷ /ɨː/, /iː/

Дифтонги позначаються наступним чином:

Літери IPA
ae [aɨ]
ai [aɪ]
au [aɪ], але як закінчення множини [a], [e]
aw [aʊ]
ei [əɪ]
eu [əɨ], [əɪ]
ew [ɛʊ]
ey [əɨ], [əɪ]
oe [ɔɨ/]
oi [ɔɪ]
ou [ɔɨ], [ɔɪ]
ow [ɔʊ]
uw [ɨʊ], [ɪʊ]
wy [ʊɪ]
yw [ɨʊ], [ɪʊ]
  • Вимова, зазначена зліва, поширена у Північному Уельсі, а вказана справа — у Південному.

Наступні букви зустрічаються лише у запозичених словах.

Літера IPA
j /dʒ/
ts /tʃ/

Літера j вживається у словах, запозичених безпосередньо з англійської мови (jîns 'джинси'), а також у деяких біблейських іменах: до перекладу Вільяма Моргана[en] існувала власна валлійська традиція їх передавання, яка спиралася на латину, проте після Реформації та введення англіканства валлійські переклади стали орієнтуватися на англійські. Так, наприклад, ім'я Йова може передаватися як Iob, а може — як Job[35].

Букви k (ce), v (fi), x (ecs), z (zèd) можуть зустрічатися лише у запозичених словах, переважно у термінах, але вживаються на повністю послідовно. Так, офіційне видання Geiriadur Termau («Словник термінів») рекомендує для префікса кіло- написання kilo-, цього дотримується Університетський словник, зате cilo- є цілком розповсюдженим варіантом написання. Існують і розбіжності по різних словниках: наприклад, zero 'нуль' в GT, але sero у словниках географічних, фізико-математичних та комп'ютерних термінів[37].

Знак трема (¨) над голосним означає, що він вимовляється окремо, а не як частина дифтонга, наприклад, copïo (копіювати) — вимовляється як /kɔˈpiːɔ/, а не /ˈkɔpjɔ/.

Морфологія

[ред. | ред. код]

Мутація початкових приголосних

[ред. | ред. код]

У валлійській мові зустрічається мутація початкових приголосних. Мутація початкових приголосних — феномен, властивий для усіх кельтських мов. Суть цього процесу полягає у тому, що перший звук у слові може змінюватися залежно від граматичного контексту (наприклад, якщо іменник (прикметник) вживається для позначення часу (dydd Llun 'понеділок', але ddydd Llun 'у понеділок')) або залежно від попереднього слова, наприклад, i 'к', yn 'в' і a 'и'. У валлійській мові діють три мутації: м'яка (леніція), назальна та спірантна[38].

Radical М'яка мутація (леніція) Назальна мутація Спірантна мутація
p b mh ph
b f m
t d nh th
d dd n
c g ngh ch
g ∅* ng
m f
ll l
rh r

Існує також змішана мутація — глухі проривні приголосні піддаються спірантній мутації, а інші приголосні м'якій[39].

Артикль

[ред. | ред. код]

У валлійській мові присутній означений артикль. Він стоїть перед визначеним ним словом і має форму y, yr, та r. Вибір здійснюється за наступним правилом[40]:

  • Якщо попереднє слово закінчується голосним, незалежно від початку наступного слова, використовується артикль 'r, наприклад, mae'r gath tu allan 'кішка знаходиться на вулиці'.
  • В інших випадках використовується артикль yr, якщо слово розпочинається з голосного, наприклад, yr ardd.
  • Якщо наступне слово розпочинається з приголосної літери, використовується артикль y, наприклад, y bachgen.

Артикль викликає м'яку мутацію у словах жіночого роду однини, наприклад, tywysoges «(певна) принцеса», але y dywysoges «(ця) принцеса»[41].

Іменник

[ред. | ред. код]

У валлійській мові є два граматичні роди іменників (чоловічий та жіночий). Множина утворюється двома різними способами. У частині іменників множина утворюються від форми однини. Наприклад, tad 'батько' і tadau, bachgen 'хлопець' і bechgyn, chwaer 'сестра' і chwiorydd. В інших іменниках вихідною формою є форма множини (сингулятив). Іменники, які змінюються за цією системою, утворюють однину від множини шляхом додавання суфікса -yn (для чоловічого роду) або -en (для жіночого роду), наприклад, plant — «діти» та plentyn — «дитина», чи coed — «ліс» та coeden — «дерево».

Лексика

[ред. | ред. код]

Більшу частину словникового запасу валлійської мови складають споконвічні слова, які походять від загальнокельтської мови. Крім того, римське завоювання та романізація Британії, наслідком чого стало розповсюдження латинсько-бритського білінгвізму (двомовності), призвели до того, що у валлійську мову просочилося багато латинських слів[42]. Це стосується навіть слів з побутової лексики, як-от: cyllell 'ніж' (лат. cultellus), porth 'двері' (porta), pysg 'риби' (piscis), llong 'корабель' ((navis) longa). Також, велику роль У Середньовіччі латина була мовою церкви, з чим пов'язаний ще один прошарок запозичень (ср. pechod 'гріх' peccatum)[43]. У Середньовіччі в уельську мову також проникнули французькі та скандинавські слова.

Не менш важливу роль відігравали зв'язки англійською мовою. Ще до нормандського завоювання Уельсу у валлійську мову просочилися деякі давньоанглійські слова, такі як betws 'каплиця' (давн-англ. bedhus 'будинок для молитов')[44]. До XIX століття двомовність не була дуже поширеною, а тому ті декотрі слова, які потрапили до мови, запозичувалися насамперед з розмовної мови, ніж з літературної норми, наприклад, tatws 'картопля' (літературне potatoes, діалектне taters). У ХХ сторіччі володіння англійською мовою стало повсюдним, з неї (особливо з розмовної форми) запозичувалися слова з будь-яких галузей (наприклад, garej 'гараж', tîm 'команда' і т. д.). При цьому на письмі прийнято скоріш додержуватися літературних норм та використовувати, якщо це можливо, власне валлійські слова.

З валлійської в інші мови запозичень небагато. У Середньовіччі бритська латина відіграла важливу роль у формуванні лексики давньоірландської мови, в яку потрапили і декілька власне бритських слів[45]. Також, є валлійські запозичення в діалектах англійської мови, розповсюдженої в Уельсі.[46]. Опріч того, в англійську мову проникнули слова, які позначали власне валлійські реалії, наприклад, crwth 'музичний інструмент типу арфи', eisteddfod 'ейстедвод, культурний фестиваль'.

Діалекти

[ред. | ред. код]
Двомовний дорожній знак у Кардіффі

Діалекти валлійської мови надто виразні у розмовній, а в меншій мірі писемній мові. Зручною, хоча й спрощеною, їх класифікацією є поділ на діалекти Півночі (Gogledd Cymru) та Півдня Уельсу (De Cymru), або «Gog» і «Hwntw» (gogledd 'північ'; південне hwn 'tw «ось там»). Діалектні відмінності охоплюють словник, вимову і граматику, хоча в останньому випадку відмінності у дійсності незначні[47].

Відмінності між діалектами можна відобразити висловом «Не бажаєте чашку чаю?». На півночі вислів буде звучати як «Dach chi isio panad?», а на півдні імовірніше запитання «Dych chi'n moyn dishgled?». Прикладом діалектних відмінностей у вимові може стати тенденція у південних діалектах букву «s» вимовляти шипляче, наприклад, mis — місяць, на півночі вимовлять швидше як '[mɪs], а на півдні — як [mɪʃ][47].

У дійсності відмінності між діалектами сучасної валлійської мови незначні у порівнянні з різницею між розмовною та літературною мовами. Остання набагато більш формальна та є, між іншим, мовою валлійських перекладів Біблії (хоча Beibl Cymraeg Newydd — Нова валлійська Біблія — набагато менш формальна за мовою, ніж традиційна Біблія 1588 р.). Хоча запитання «Не бажаєте чашку чаю?» малоймовірне у літературній валлійській, якби воно було задане, то звучало як «A oes arnoch eisiau cwpanaid o de?»[48]. .

Серед характеристик літературної мови, порівняно з розмовною, можна виділити частіше використання відмінюваних дієслівних форм, зміна у застосуванні деяких часів (так, літературний імперфект у сучасній мові має значення кондиціоналісу), скорочення частоти вживання займенників (оскільки передавана ними інформація зазвичай передається формами змінюваних дієслів та прийменників) і більш виражена тенденція замінювати англійські запозичення споконвічно валлійськими словами[48].

Валлійська мова в освіті

[ред. | ред. код]

Уельська мова широко використовується в освіті, багато валлійських університетів двомовні, у першу чергу Бангорський університет та Університет Аберистуїта.

Згідно з Національною шкільною програмою (National Curriculum), в Уельсі школярі зобов'язані вивчати валлійську до 16-річного віку. За даними Ради з валлійської мови, понад чверть дітей в Уельсі відвідують школи, навчання в яких проводиться переважно валлійською мовою. Решта вивчають валлійську як другу мову у школах, де викладання здійснюється англійською.

Приклад

[ред. | ред. код]

«Заповіт» Т. Шевченка валлійською мовою (переклав Джон Емріс Робертс)

FY NHESTAMENT
Pan fyddaf farw, cleddwch fy nghorff
Yn fy annwyl Ukraine wlad,
Beddrod ar rhyw uchel lecyn
Draw o'm cylch y paith-dir wlad.
Fel o'r cae, y paith ddiderfyn,
Fel o'r afon Dniper lân,
Weld o'm llygad, glyw o'm clustiau,
Gryfder afon yn ei chân.
Pan o'r Ukraine, Dniper gluda
Draw i ddynder eigion glâs
Gwaed y gelyn, yna gadwaf
Fryniau hyn a'r gwastad brâs.
Gadwaf oll ar ôl, ac hedaf
Draw i gartref Arglwydd Dduw
I ganu'i glod… ond hyd at hynny
Dim a wyddys am fy Nuw.
O cleddwch fi, a chodwch chwi
A thorrwch gadwyn cry!
Dyfriwch efo gwaed gorthrymwyr
Y rhyddid 'nillsoch chwi.
Ac yn y newydd deulu dyn,
Byd eang bobloedd ffri,
Mewn distaw sisial, felys air,
Cofiwch amdanaf fi.

Джерело: Українська бібліотека

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіпедія
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
валлійською мовою
Hafan

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Hywel Jones. Оцінка кількості носіїв валлійської мови в Англії (PDF). calls.ac.uk.
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ How do the 2001 results compare with the 1991 results? (англійською) . Bwrdd yr Iaith Gymraeg. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  4. ↑ Callaghan, Nigel. More Welsh Speakers than Previously Believed (англійською) . ibiblio.org. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  5. ↑ Languages of Canada (англійською) . Ethnologue.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  6. ↑ Many Languages, One America: Welsh (pdf) (англійською) . U.S. English Foundation Research. Архів (PDF) оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  7. ↑ Welsh on Census form (англійською) . Office for Nayional Statistics. 8 січня 2004. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  8. ↑ KS25 Knowledge of Welsh: Census 2001, Key Statistics for local Authorities (англійською) . Office for Nayional Statistics. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  9. ↑ Welsh Language Act 1993 (англійською) . Office of Public Sector Information (OPSI.gov.uk). 21 жовтня 1993. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  10. ↑ Government of Wales Act 1998 (англійською) . Office of Public Sector Information (OPSI.gov.uk). 31 липня 1998. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  11. ↑ Welsh in the United Kingdom. Database for the European Charter for Regional and Minority Languages (англійською) . Public Foundation for European Comparative Minority Research. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  12. ↑ S4C Corporate (англійською) . S4C.co.uk. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  13. ↑ S4c’s Welsh Language Scheme (pdf) (англійською) . S4C.co.uk. 25 травня 2006. Архів (PDF) оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  14. ↑ Annex E to Chapter 18: Naturalisation at Discretion (Section 6 British Nationality Act 1981) (англійською) . UK Border Agency. 2009-10-20 (последнее обновление). Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 22 жовтня 2009.
  15. ↑ Curse tablets and other documents on metal from Roman Britain. A Corpus of Writing-Tablets from Roman Britain (англійською) . Centre for the Study of Ancient Documents. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2009.
  16. ↑ Curse Tablets from Roman Britain: browse the tablets (англійською) . Centre for the Study of Ancient Documents. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2009.
  17. ↑ Koch, John Thomas. Celtic Culture : A Historical Encyclopedia. — ABC-CLIO, 2005. — P. 1757-1758. — ISBN 1851094407.
  18. ↑ Davies, Janet. The Welsh Language. — University of Wales, 1999. — P. 13. — ISBN 070831516X.
  19. ↑ Peniarth 28: a Latin text of the Laws of Hywel Dda (англійською) . The National Library of Wales. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  20. ↑ Davies, Janet. The Welsh Language. — P. 11.
  21. ↑ MacAulay, Donald. The Celtic Languages. — Cambridge University Press, 1992. — P. 251. — ISBN 0521231272.
  22. ↑ Morgan, Gareth. Reading Middle Welsh (A Course Book Based on the Welsh of the Mabinogi) (англійською) . Massachusetts Institute of Technology (mit.edu). Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2009.
  23. ↑ Фалилеев, Александр (2004 (№ 68)). Круг чтения в условиях многоязычия: Уэльс в конце XIV века (російською) . "Журнальный зал". Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2009.
  24. ↑ Welsh Bible 1588 (англійською) . The National Library of Wales. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2009.
  25. ↑ Davies, Janet. The Welsh Language. — P. 25.
  26. ↑ Hughes, Richard Edmund. Evans, Daniel Silvan (англійською) . The National Library of Wales. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2009.
  27. ↑ Jones, Glyn E. Welsh Phonology. — University of Wales Press, 1984. — P. 41. — ISBN 0708308619.
  28. ↑ Ibid. P. 48
  29. ↑ Ibid. P. 47
  30. ↑ Ibid. P. 46
  31. ↑ Ibid. P. 57
  32. ↑ Ibid. Pp. 57-61
  33. ↑ Ibid. Pp. 53
  34. ↑ Williams, Briony. The phonetic manifestation of stress in Welsh (pdf) (англійською) . The Centre for Speech Technology Research. Архів (PDF) оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 18 жовтня 2009.
  35. ↑ а б в г Hamp, Eric P. The World's Writing Systems. — Oxford University Press, 1996. — 968 p. — ISBN 0195079930.
  36. ↑ Gussmann, Edmund. Phonology: Analysis and Theory. — Cambridge University Press, 2002. — P. 201-203. — ISBN 0521574285.
  37. ↑ Thomas, Peter Wynn. Gramadeg y Gymraeg. — University of Wales Press, 1996. — P. 757. — ISBN 0708313450.
  38. ↑ King, Gareth. Modern Welsh: A Comprehensive Grammar. — 2 Editiion. — Routledge, 2003. — P. 13. — ISBN 0415282705.
  39. ↑ Ibid. P. 18.
  40. ↑ Ibid., pp. 28-29
  41. ↑ Ibid. Pp. 30-31.
  42. ↑ Jackson, Kenneth Hurlstone. Language and history in early Britain: A chronological survey of the Brittonic languages, first to twelfth century A.D. — University of Edinburgh (Oliver & Boyd), 1953. — P. 76.
  43. ↑ In the Beginning… (англійською) . The Church in Wales. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2009.
  44. ↑ Parry-Williams, T.H. The English element in Welsh: A study of English loan-words in Welsh. — Honourable society of Cymmrodorion, 1923. — 278 p.
  45. ↑ O Croinin, Daibhi. A New History of Ireland: Prehistoric and Early Ireland. — Oxford University Press, 2005. — P. 407—410, 436. — ISBN 0198217374.
  46. ↑ Filppula, M., Klemola, J., Paulasto, H. English and Celtic in Contact. — Routledge, 2008. — P. 209. — ISBN 0415266025.
  47. ↑ а б Dialects. Welsh 101 (англійською) . 101 Languages.net. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2009.
  48. ↑ а б Registers. Welsh 101 (англійською) . 101 Languages.net. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2009.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валлійська_мова&oldid=41953859