Фрикативні приголосні — Вікіпедія

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2020)

Фрикативні приголосні, також фрикативи (лат. fricativi, від fricō — «труся»), спіранти (лат. spirantes, від spiro — «дихаю») або щілинні приголосні — протисні приголосні, що виникають тертям видихового струменя повітря в якомусь звуженні артикуляційних органів мови (губ, зубів, ясен, язика, поверхні гортані, голосових зв'язок).

В українській мові фрикативи утворюються такими артикуляційними органами, як губи (в), нижньою губою й верхніми передніми зубами (ф), кінцем язика й задньою стороною верхніх різців (с, з, с', з') чи ясен (ш, ж), задньою частиною язика й задньою стінкою верху гортані (х), між голосовими зв'язками (г). Серед спірантів характеристичні для української мови опозиційні пари дзвінкости-глухости (з: с; ж: ш; г: х), твердости-м'якости у сибілянтів (з: з'; с: с'). Губні спіранти м'якшаться лише позиційно перед і, а також у групах приголосний +в ('а); в останньому випадку є тенденція виділити палатальний елемент у й (по говірках в' може набувати чи втрачати м'якість). Губні спіранти мало стійкі: в після голосних виступає у варіанті ў, а ф по говірках переходить у х, хв (як і навпаки: група хв може там переходити в ф). Дзвінка пара до х (: х) з'являється лише як позиційний варіант фонеми х перед наступним дзвінким приголосним на межі слів (тих добрих братіў), а глуха пара до г — лише по говірках (також у формі 'нульової' фонеми; пор. західно-українське порí : порóга), внаслідок чого опозиція г: х також нестійка.

• [s] (с) — глухий ясенний фрикативний
• [z] (з) — дзвінкий ясенний фрикативний

  [sʲ] (м'який с) — глухий ясенний фрикативний палаталізований

  [zʲ] (м'який з) — дзвінкий ясенний фрикативний палаталізований

• [ɕ] (м'який ш) — глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
• [ʑ] (м'який ж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
• [ʃ] (ш) — глухий заясенний фрикативний
• [ʒ] (ж) — дзвінкий заясенний фрикативний

  [ʃʲ] (напівм'який ш) — глухий заясенний фрикативний палаталізований

  [ʒʲ] (напівм'який ж) — дзвінкий заясенний фрикативний палаталізований

• [ʂ] (твердий ш) — глухий ретрофлексний фрикативний
• [ʐ] (твердий ж) — дзвінкий ретрофлексний фрикативний

• [f] (ф) — глухий губно-зубний фрикативний
• [v] (в) — дзвінкий губно-зубний фрикативний
• [x] (х) — глухий м'якопіднебінний фрикативний
• [ɣ] (г) — дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

• Спірантизація // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 486. — ISBN 978-966-439-921-7.

Це незавершена стаття з фонетики або фонології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.