Приголосний звук — Вікіпедія

Приголосний звук
Зображення
Попередник preconsonantal formd Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображений на приголосна літера[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Протилежне голосний звук Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Приголосний звук у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

При́голосний звук, су́гласник, співзвук, шелесті́вка[1] — звук, що твориться за допомогою голосу й шуму або тільки шуму.

При його вимові струмінь видихуваного повітря, проходячи через ротову порожнину, натрапляє на різноманітні перешкоди. Існують також так звані інгресивні звуки, що утворюються при вдиханні повітря. Приголосний звук має напружену артикуляцію.

В українській мові є 32 приголосні фонеми.

За акустичною ознакою

[ред. | ред. код]

За місцем творення

[ред. | ред. код]

За способом творення

[ред. | ред. код]

За додатковою артикуляцією

[ред. | ред. код]
  • М'які (палаталізовані)
  • тверді
  • аспірати (придихові)
  • абруптивні
  • огублені (лабіалізовані)

За тривалістю мовлення

[ред. | ред. код]
  • довгі приголосні
  • короткі приголосні

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]