Глухий ретрофлексний африкат — Вікіпедія

Глухий ретрофлексний африкат
ʈ͡ʂ
t͡ʂ
Номер МФА	105 (136)
Кодування
HTML (десяткове)	ʈ​͡​ʂ
Юнікод (hex)	U+0288 U+0361 U+0282
X-SAMPA	ts`
Кіршенбаум	ts.
Зображення
Звучання
джерело · допомога

Глухий ретрофлексний африкат — приголосний звук, що існує в деяких мовах. У Міжнародному фонетичному алфавіті записується як ⟨ʈ͡ʂ⟩ (раніше — ⟨tʂ⟩). Твердий шиплячий приголосний, африкат. В українській мові цей звук передається на письмі літерою ч.^{[джерело?]} Найтвердіший у ряду шиплячих африкатів /t͡ɕ/—/t͡ʃ/—/ʈ͡ʂ/^[1].

Деякі науковці для позначення цього звуку використовують символ глухого заясенного африката — /t͡ʃ/^[1]. В таких випадках, власне глухий заясенний африкат записують як /t͡ʃʲ/.

• Глуха ретрофлексна африката
• Глухий ретрофлексний африкат
• Глухий ретрофлексний зімкнено-щілинний приголосний.

Властивості глухого ретрофлексного африката:

• Тип фонації — глуха, тобто цей звук вимовляється без вібрації голосових зв'язок.
• Спосіб творення — сибілянтний африкат, тобто спочатку повітряний потік повністю перекривається, а потім скеровується по жолобку на спинці язика за місцем творення на гострий кінець зубів, що спричиняє високочастотну турбулентність.
• Місце творення — ретрофлексне, що прототипічно означає, що кінчик язика загинається вгору до твердого піднебіння.
• Це ротовий приголосний, тобто повітря виходить крізь рот.
• Це центральний приголосний, тобто повітря проходить над центральною частиною язика, а не по боках.
• Механізм передачі повітря — егресивний легеневий, тобто під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота.