French
DeutschВетеринар — Вікіпедія
Ветерина́р (лікар ветеринарної медицини, ветеринарний фельдшер, ветеринарний технік) — фахівець у галузі ветеринарних наук; спеціаліст, що займається ветеринарією.
Термін «Ветеринар» був вперше використаний у пресі Томасом Брауном в 1646 році[1].
Лі́кар ветерина́рної медици́ни — лікар, що спеціалізується на роботі з тваринами. Фахівець, що постійно працює в закладі ветеринарної медицини чи ветеринарній аптеці, або фізична особа — підприємець, яка має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини та отримала ліцензію на здійснення певних видів діяльності в галузі ветеринарної медицини (у тому числі з ветеринарної практики, виробництва ветеринарних препаратів, роздрібної, гуртової торгівлі ветеринарними препаратами, проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт).
Фе́льдшер ветерина́рної медици́ни або ветерина́рний фе́льдшер — кваліфікація молодшого спеціаліста з ветеринарною освітою. На роботі в організаціях і підприємствах, пов'язаних з утриманням, розведенням та виробничим використанням тварин, забоєм худоби, переробкою продукції і сировини тваринницького походження безпосередньо підкоряється зоотехніку та/або ветеринарному лікарю. Під керівництвом ветеринарного лікаря, зоотехніка надає лікувальну та профілактичну допомогу тваринам, проводить огляди тварин, організовує підготовку тварин до огляду та лікування, здійснює підготовку інструментів та матеріалів, що використовуються для лікування тварин, забезпечує утримання їх у належному стані; консультує з питань лікування, профілактики захворювань та санітарних норм утримання тварин; здійснює контроль за санітарним станом приміщень, кормів та устаткування, проведенням їх санітарної обробки, а також здійснює обслуговування тварин, що знаходяться на карантині, в ізоляторі, на стаціонарному лікуванні; виконує технічні обов'язки по штучному осіменінні сільськогосподарських тварин, або обов'язки оператора по штучному осіменінні сільськогосподарських тварин.
Запозичення з латинської мови; лат. veterinãrius «ветеринар; такий, що стосується робочої худоби, призначений для худоби»; за іншим припущенням (Никольський Ф. З. 1893 V 69), лат. veterinãrius є еклектичним утворенням з кельтських слів vee «худоба», «teeren» хворіти і arts «медик», отже — «лікар хворої худоби».[2]
В Україні підготовка лікарів, фельдшерів та техніків ветеринарної медицини провадиться лише стаціонарно[3].
Випускникам закладів ветеринарної освіти відповідно до Закону України «Про освіту»[4] присвоюється кваліфікація, яку залежно від рівня і обсягу державної освіти забезпечують[3]:
- молодшого спеціаліста (фельдшера ветеринарної медицини, техніка ветеринарної медицини) — відповідні технікуми ветеринарної медицини чи училища;
- лікаря ветеринарної медицини — коледжі ветеринарної медицини, інститути, академії, університети, інші заклади освіти еквівалентного рівня;
- бакалавра ветеринарної медицини — коледжі ветеринарної медицини, інститути, академії, університети, інші заклади освіти еквівалентного рівня;
- магістра ветеринарної медицини — інститути ветеринарної медицини, академії, університети, інші освіти заклади, що мають відповідний сертифікат.
Ветеринарні фахівці з 2011/2012 навчального року готуються за такими напрямами[5]:
- (шифри галузі знань: 5.11010101, 6.110101) «ветеринарна медицина» (фельдшери та бакалаври ветеринарної медицини),
- (шифри галузі знань: 7.110101, 8.11010101) «ветеринарна медицина (за видами)» (спеціалісти і магістри ветеринарної медицини)
- «ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва» (спеціалісти і магістри ветеринарної медицини)
- «ветеринарна гігієна та санітарія» (спеціалісти і магістри ветеринарної медицини)
- «ветеринарна фармація, лабораторна діагностика хвороб тварин, ветеринарна біотехнологія» (спеціалісти і магістри ветеринарної медицини)
- Період навчання (роки, кредити ЄКТС) — 2-3 роки (120—180 ЄКТС), (3-4 роки на основі БЗСО).
- Документ про освіту — диплом молодшого спеціаліста
| Шифр галузі | Найменування галузі знань | Напрям підготовки | Код напряму підготовки |
|---|---|---|---|
| 1101 | Ветеринарія | ветеринарна медицина | 5.11010101 |
- Період навчання (роки, кредити ЄКТС) — 3-4 роки (180—240 ЄКТС) (2-3 роки на основі диплома молодшого спеціаліста).
- Документ про освіту — диплом бакалавра
| Шифр галузі | Найменування галузі знань | Напрям підготовки | Код напряму підготовки |
|---|---|---|---|
| 1101 | Ветеринарія | ветеринарна медицина | 6.110101 |
Період навчання (роки, кредити ЄКТС):
- Спеціаліст — 5-6 років за напрямом ветеринарія (300—360 ЄКТС)
- Магістр — 1-3 роки за напрямом ветеринарія
Документ про освіту:
- Спеціаліст — диплом спеціаліста
- Магістр — диплом магістра
| Шифр галузі | Найменування галузі знань | Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста | Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра | ||
|---|---|---|---|---|---|
| найменування спеціальності | код спеціальності | найменування спеціальності | код спеціальності | ||
| Освіта | |||||
| Ветеринарія | |||||
| 1101 | Ветеринарія | ветеринарна медицина (за видами) | 7.11010101 | ветеринарна медицина (за видами) | 8.11010101 |
| ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва | 7.11010102 | ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва | 8.11010102 | ||
| ветеринарна гігієна та санітарія | 7.11010203 | ветеринарна гігієна та санітарія | 8.11010203 | ||
| ветеринарна фармація | 7.11010204 | ветеринарна фармація | 8.11010204 | ||
| лабораторна діагностика хвороб тварин | 7.11010205 | лабораторна діагностика хвороб тварин | 8.11010205 | ||
| ветеринарна біотехнологія | 7.11010206 | ветеринарна біотехнологія | 8.11010206 | ||
Згідно з шифрами наукових спеціальностей Вищої атестаційної комісії України (9 грудня 2010 Вищу атестаційну комісію України ліквідовано[9], поклавши її функції на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України) шифр і галузь науки були такими: «16 Ветеринарні науки»; про шифр спеціальності і спеціальність див. статтю: Таблиця: Коди спеціальностей за ВАКом
Період навчання ≥3 роки для здобуття наукового ступеня «Кандидат наук».
Випускникам закладів ветеринарної освіти, яким присвоєна кваліфікація бакалавра ветеринарної медицини на основі захисту кваліфікаційної роботи, рішенням державної екзаменаційної комісії присуджують науковий ступінь бакалавра. Науковий ступінь магістра ветеринарних наук присуджують рішенням наукової ради закладу вищої освіти (факультету) особам, які мають кваліфікацію магістра або науковий ступінь бакалавра і захистили наукову кваліфікаційну роботу[10].
Наукові ступені кандидата і доктора ветеринарних наук присуджують спеціалізованими вченими радами закладів вищої ветеринарної освіти або науково-дослідних ветеринарних інститутів[10].
Вчені звання старшого наукового співробітника, доцента, професора присвоюються вченими радами закладів вищої освіти, науково-дослідних інститутів і затверджуються у встановленому порядку[10].
Спеціалістам ветеринарної медицини, які мають почесне звання[11], науковий ступінь бакалавра, магістра, кандидата або доктора наук і які працюють за спеціальністю, може встановлюватись грошова надбавка до посадового окладу[10].
Галузь науки, з якої присуджують наукові ступені
[ред. | ред. код]| Шифр | Галузь науки, група спеціальностей, спеціальність | Галузь науки, за якою присуджують науковий ступінь |
|---|---|---|
| 16 | ВЕТЕРИНАРНІ НАУКИ | |
| 16.00.01 | Діагностика і терапія тварин | ветеринарні |
| 16.00.02 | Патологія, онкологія і морфологія тварин | ветеринарні |
| 16.00.03 | Ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія | ветеринарні |
| 16.00.04 | Ветеринарна фармакологія та токсикологія | ветеринарні |
| 16.00.05 | Ветеринарна хірургія | ветеринарні |
| 16.00.06 | Гігієна тварин та ветеринарна санітарія | ветеринарні, сільськогосподарські |
| 16.00.07 | Ветеринарне акушерство | ветеринарні |
| 16.00.09 | Ветеринарно-санітарна експертиза | ветеринарні |
| 16.00.10 | Ентомологія | ветеринарні, сільськогосподарські |
| 16.00.11 | Паразитологія | ветеринарні, медичні |
| 16.00.12 | Історія ветеринарії | ветеринарні |
Ветеринарна приватна практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню[13]. Юридичним або фізичним особам ліцензія видається Головним управлінням державної ветеринарної медицини України, Кримським республіканським, обласними управліннями державної ветеринарної медицини.
Ветеринарною практикою дозволяється займатися особам, які мають віповідну вищу або середню спеціальну освіту. Фельдшер ветеринарної медицини (технік) може займатись підприємницькою ветеринарною діяльністю лише під контролем лікаря ветеринарної медицини.
У низці країн відзначаються професійне свято ветеринарів. Так в Україні День працівників ветеринарної медицини відмічають з 2002 року щорічно у другу неділю серпня.[14] В Росії День ветеринара встановлено Патріархом Московським і всієї Русі 2011 року. Відзначається 31 серпня, в день мучеників Флора і Лавра.[15]
- ↑ Оксфордський словник англійської мови, Oxford University Press.
- ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том перший (А-Г) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), І. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1982. (сторінка: 365)
- ↑ а б N 2498-XII, 25.06.1992, Закон, Верховна Рада України Про ветеринарну медицину (діє)[недоступне посилання з червня 2019] Розділ 2. Стаття 4. Кваліфікація спеціалістів ветеринарної медицини (Перевірено 03.11.2011)
- ↑ N 1060-XII, 23.05.1991, Закон, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Про освіту [Архівовано 19.10.2013, у Wayback Machine.] (діє). Перевірено 03.11.2011
- ↑ згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 787 від 27.08.2010 р. «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у закладах вищої освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра» та наказа Міністерства освіти і науки України № 1067 від 09.11.2010 р.
- ↑ Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у закладах вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста Друга частина Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 20 червня 2007 р. N 839 (із змінами від 27.08.2008) [Архівовано 19 лютого 2011 у Wayback Machine.] на www.abiturient.in.ua
- ↑ Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у закладах вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 13 грудня 2006 р. N 1719 (із змінами від 03.10.2007, 25.06.2008 та 23.07.2008) [Архівовано 16 січня 2012 у Wayback Machine.] на www.abiturient.in.ua
- ↑ Кабінет міністрів України Постанова від 27 серпня 2010 р. N 787 Київ Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у закладах вищої освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»
- ↑ а б в г N 2498-XII, 25.06.1992, Закон, Верховна Рада України Про ветеринарну медицину (діє)[недоступне посилання з червня 2019] Розділ 2. Стаття 5. Наукові ступені, вчені звання (без редакцій)
- ↑ Лікарі, фельдшери та техніки ветеринарної медицини у встановленому порядку можуть представлятися до присвоєння почесних звань «Заслужений лікар ветеринарної медицини України» та «Заслужений працівник ветеринарної медицини України».
- ↑ Вища Атестаційна Комісія України; Наказ, Перелік від 23.06.2005 № 377. [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] редакція від 16.05.2010 на підставі z0315-10, чинний (перевірено 7.10.2011)
- ↑ Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Про День працівників ветеринарної медицини | від 01.11.2001 № 1035/20018
- ↑ [недоступне посилання з серпня 2019 Місіонерський відділ Іжевської і Удмуртської єпархії]
- Інформація про національну систему вищої освіти України [Архівовано 23 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на www.abiturient.in.ua [Архівовано 4 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Структура освіти України
- Список закладів вищої освіти України
- Лікар
- Професія
- Ветеринарія
- Ветеринарний фельдшер
- Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників
- Класифікатор професій
- Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників
- Кваліфікаційний довідник посад службовців
- Всі ЗВО, в яких навчають по напряму «Медицина і ветеринарія» в Україні на osvita.com.ua [Архівовано 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Всі Освітній мультфільм про професії «Ветеринар»
- Ветеринарія — всі виші України, що проводять підготовку спеціалістів за такими спеціальностями: ветеринарна медицина. [Архівовано 7 листопада 2011 у Wayback Machine.] на osvita.ua [Архівовано 12 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського Вища атестаційна комісія України Шифри наукових спеціальностей
- Ветеринарна професія та ветеринарна ветеринарна освіта освіта в Україні — стан справ
- Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського Зарубіжний досвід управління ветеринарною справою. Довгань В. І. кандидат ветеринарних наук, доцент //Хмельницький університет управління і права
- Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з ветеринарної практики[недоступне посилання з червня 2019]
- Верховна Рада України; Закон України Про ветеринарну медицину від 25.06.1992 № 2498-XII [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Полтавська державна ветеринарна академія. Підготовка лікарів ветеринарної медицини [Архівовано 28 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (перевірено 01.11.2011)
- Держкомпідприємництво, Мінагрополітики України; Наказ, Умови Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних медикаментів і препаратів, гуртової, роздрібної торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами від 14.10.2002 № 108/329
 | Це незавершена стаття з ветеринарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про професію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |