Децикевич Володимир — Вікіпедія

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Володимир Децикевич
Народився	29 грудня 1865(1865-12-29) Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер	1946 або 14 квітня 1949 Гданськ, Польська республіка
Поховання	парафіяльний цвинтар, Сопот
Громадянство	ЗУНР
Національність	українець
Alma mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Посада	шеф департаменту, віце-намісник
Партія	УНДО
Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Децикевич (нар. 29 грудня 1865(18651229), Львів — 14 квітня 1946, Гданськ (в інших джерелах 14 квітня 1949)) — український галицький громадсько-політичний та освітній діяч, урядник. Дійсний член НТШ. За фахом правник.

Народився у м. Львові.

У 1906—1916 роках — очільник Галицького департаменту МВС Австро-Угорщини (Відень). У 1916—1918 роках — віце-президент намісництва у Львові (його шеф — намісник Карл фон Гуйн).

1 листопада 1918 року після полудня шеф зокрема, після підписання протоколу, передав усю владу Володимирові Децикевичу, який, у свою чергу — на основі цісарського маніфесту від 16 жовтня 1918 р. — Українській Національній Раді ЗУНР.^[1]

Протягом 1920—1928 років — член галицького «Самоврядного виділу». У 1921—1925 роках — голова Кураторії українських високих шкіл у Львові, професор адміністративного права Українського таємного університету. Голова Товариства прихильників освіти (1927—1932).

У 1928—1938 роках — сенатор сейму Польщі від УНДО.

Від 1930 року — голова кураторії Українського національного музею (нині — імені митрополита Андрея Шептицького) у Львові.

Перший голова Українського католицького союзу (з 1931).

Під час московсько-більшовицької окупації 1939—1941 років уникнув репресій НКВС.

Під час гітлерівсько-німецької окупації — заступник голови Тимчасової управи Львова. У 1943 році разом з дружиною виїхав до рідні (місто Новий Торг). У 1945 році переїхав до Сопота, де писав мемуари.

• Герцюк Д. Д. Децикевич Володимир [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — С. 499. — ISBN 978-966-02-4457-3.
• Децикевич Володимир // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 506.

• Wołodymyr Decykewycz (пол.)

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.