Гай Гельвідій Приск — Вікіпедія

Гай Гельвідій Приск Молодший (лат. Gaius Helvidius Priscus; 55—96) — політичний діяч Римської імперії, консул-суфект 87 року.

Походив з нобілів Гельвідіїв Присків. Син Гая Гельвідія Приска, філософа-стоїка й опозиціонера. Здобув гарну освіту. Замолоду став сенатором.

У 87 році його призначено консулом-суфектом разом з Гаєм Белліцієм Наталом Тебаніаном. Згодом відмовився від політики, мешкав у сільській місцині. Склав віршований памфлет з критикою влади, що викликало гнів імператора Доміціана. Гельвідія арештували, він помер у в'язниці у 96 році.

Був автором численних трагедій, теми які брав з римських та грецьких міфів. При цьому вони містили натяки на повсякденність. Окрім того, у доробку Гельвідія були віршовані памфлети проти влади. Дотепер не збереглося жодного твору — усі були знищені за наказом Доміціана. Про їх зміст відомо від істориків, зокрема Светонія, та давньоримських літераторів.

Дружина — Антея

Діти:

• Публій Гельвідій Приск

• Christian Settipani, Continuité gentilice et continuité sénatoriale dans les familles sénatoriales romaines à l'époque impériale, 2000, pgs. 203, 223, 240 (фр.)