Ганс Зебальд Бегам — Вікіпедія

Ганс Зебальд Бегам
нім. Sebald Hans Beham
«Портрет Ганса Зебальда Бехама» монограміст H.X.C., 1532
Народження	1500(1500) Нюрнберг
Смерть	22 листопада 1550(1550-11-22)
	Франкфурт-на-Майні
Національність	німець
Країна	Free Imperial City of Nurembergd Німеччина[1]
Жанр	живопис, гравюра, графіка, ксилографія
Навчання	Альбрехт Дюрер
Діяльність	художник, ілюстратор, художник-гравер
Напрямок	ренесанс
Роки творчості	1520–1550
Вплив	Альбрехт Дюрер
Твори	релігійні картини, малюнки, гравюри
Брати, сестри	Бехам Бартель[2]
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національний музей образотворчого мистецтва[3], Ackland Art Museumd[4], Національний музей у Варшаві, Picker Art Galleryd, Британський музей, Holburne Museumd, Print Collectiond[5], Musea Brugged[6] і Центральний музей Утрехта[7]
Ганс Зебальд Бегам у Вікісховищі

Ганс Зеба́льд Бега́м (нім. Sebald Hans Beham, 1500, Нюрнберг — 22 листопада 1550, Франкфурт-на-Майні) — німецький художник, графік, гравер доби Відродження, учень Альбрехта Дюрера.

Народився в Нюрнберзі у 1500 році в родині художника. Разом з молодшим братом Бартелем (1502—1540) навчався в майстерні Альбрехта Дюрера.

У 1525 році братів разом зі ще одним нюрнберзьким художником — Георгом Пенцем (1500—1550) — засудили, їх було вислано з Нюрнберга за атеїстичні погляди і висловлювання революційних ідей. У 1528 році Зебальд отримав дозвіл повернутися до міста. У 1530 — оселився в Мюнхені, а пізніше, у тому ж році — у Франкфурті-на-Майні, де і жив до самої смерті, інколи відлучаючись в околиці міста, в Ашаффенбург і до Майнцу. Для додаткового заробітку тримав винний льох^[8].

Помер у Франкфурті-на-Майні — 22 листопада 1550 року.

Зебальд, як і його брат Бартель, належить до майстрів гравюри малого формату, так званих «маленьких майстрів» (нім. «Kleinmeister»), хоча обидва працювали також і як живописці.

Зебальд — автор 270 гравюр та 300 політипажів. Змальовував біблійні або релігійні сюжети («Адам і Єва», «Історія блудного сина», «Йосип та дружина Потіфара», цикл «Подвиги Геркулеса» та інші), часто звертався до сцен з життя селян і ландскнехту (цикл «Гулянка селян» та інші).

У Луврі зберігається розписана і підписана художником столова дошка зі сценами з життя царя Давида; у бібліотеці в Ашаффенбурзі — чотири великі мініатюри в молитовнику кардинала Бранденбурзького. Кілька гравюр Бегама зберігаються в петербурзькому Ермітажі.

«Голова Христа в терновому вінці» гравюра, бл. 1520	Розпис дошки стола олія по дереву, 1534	«Три солдати і собака» гравюра, бл. 1540	«Вигнання Адама і Єви з раю» гравюра, 1543
«Адам і Єва» гравюра, 1543	«Йосип та дружина Потіфара» гравюра, 1544	«Смерть і гола, яка стоїть» гравюра, 1547	«Ніч» гравюра, 1548

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ганс Зебальд Бегам

• Бегам Ганс-Зебальд [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург : 1890—1907. — Т. 3: Банки-Бергер. — 1891. — 480 с.
• Чегодаева Н. Искусство Германии [Архівовано 20 грудня 2012 у Wayback Machine.]// Всеобщая история искусств. — Т. 3. — М.: Искусство, 1962 — С. 368—415.
• Hans Sebald Beham [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Британіка (англ.). — Encyclopedia Britannica Inc.
• Kleinmeister (Немецкая живопись в эпоху ренессанса) [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]// Бенуа А. Итория живописи. — СПб.: Шиповник, 1912—1917. — Т. 3. — 1913. — 510 с.