Демидова Алла Сергіївна — Вікіпедія

Алла Демидова
рос. Алла Демидова
Ім'я при народженніАлла Сергіївна Демидова
Народилася29 вересня 1936(1936-09-29) (88 років)
Москва, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРРосія Росія
Діяльністьактриса театру і кіно, майстер художнього слова (читець), літератор
Alma materЕкономічний факультет Московського державного університету імені Ломоносоваd (1959) і Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1964) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіSchool No. 1258d Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльностіз 1957 року
Чоловіккіносценарист Володимир Валуцький (1936—2015)
IMDbnm0218475
Нагороди та премії
Заслужений артист РРФСРДержавна премія СРСР — 1977Народний артист РРФСР— 1984
Орден Дружби
Орден Дружби
Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2007Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2011

CMNS: Алла Демидова у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Алла Сергіївна Демидова (рос. Алла Сергеевна Демидова) — радянська та російська акторка театру і кіно, майстриня художнього слова (читець), літераторка. Заслужена артистка РРФСР (1973). Народна артистка РРФСР (1984). Лауреатка багатьох російських фестивалів та кінопремій[3][4], а також Державної премії СРСР (1977).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 29 вересня 1936(19360929) р. в Москві.

Закінчила Московський державний університет ім. М. Ломоносова (1960) та Театральне училище імені Б. В. Щукіна (1964).

У 1964—1994 р. — провідна акторка Московського театру драми і комедії на Таганці.

У 1993 р. заснувала і очолює власний експериментальний Театр «А». Виступає з літературно-поетичними авторськими програмами за творами Олександра Пушкіна, Івана Буніна, поетів Срібної доби (Ахматової, Блока, Цвєтаєвої та ін.).

Знімається у кіно з 1957 р. («Денні зорі», «Візит вічливості», «Шосте липня», «Дзеркало» та ін.).

Знялася в ряді українських картин. Грала Лесю Українку у фільмі Миколи Мащенка «Іду до тебе...» (1971, кіностудія ім. Олександра Довженка). Знялася в фільмах: «Комеск» (1965, Одеська кіностудія), картинах Кіри Муратової: «Настроювач» (2004, Росія—Україна), «Вічне повернення» (2012, Україна).

Одна з найбільш значних, глибоких і самобутніх російських акторок.

Авторка кількох книг, темою яких стали спогади і роздуми про природу театру і акторської майстерності ((рос.)«Вторая реальность» (1980), «А скажите, Иннокентий Михайлович…» (1988), «Владимир Высоцкий, каким знаю и люблю» (1989), «Тени зазеркалья» (1993), «Бегущая строка памяти» (2000), «Ахматовские зеркала» (2004) (власне тлумачення «Поеми без героя»), «Заполняя паузу» (перевидання книги «Бегущая строка памяти») (2007), «В глубине зеркал» (2008), «Письма к Тому» (2010), «Зеркальный лабиринт» (2013), «Ностальгия — это память» (2016), «Итальянские путешествия» (2017) тощо).

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Фестивалі та премії

[ред. | ред. код]
  • 1993 — Премія імені К. С. Станіславського
  • 2002 — ОРКФ «Кінотавр» в Сочі: Приз за найкращу жіночу роль другого плану (2002 «Листи до Ельзи»)
  • 2004 — Премія Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії «Золотий овен»: За найкращу жіночу роль (2004 «Настроювач»)
  • 2004 — Премія «Ніка»: За найкращу жіночу роль (2004 «Настроювач»)[5]
  • 2005 — Премія «Золотий орел»: За найкращу жіночу роль в кіно (2004 «Настроювач»)
  • 2005 — РКФ «Література і кіно» в Гатчині: Приз губернатора Ленінградської області «За видатний внесок у розвиток театрального мистецтва і кінематографії Росії»
  • 2009 — Премія «Кумир»: «За високе служіння мистецтву»
  • 2011 — Національна премія «Росіянин року»
  • 2013 — Лауреатка премії «Кришталева Турандот»: за довголітнє і доблесне служіння театру[6]
  • 2015 — Російська національна театральна акторська премія імені Андрія Миронова «Фігаро» — «За служіння театральній Батьківщині»[7]
  • 2016 — Лауреатка премії «Зірка Театрала» у почесній номінації «Легенда сцени»[8]
  • 2018 — «Золота маска» у номінації «Найкраща драматична актриса»: за роль у виставі «Ахматова. Поема без героя» («Гоголь-центр», Москва)[9]
  • 2018 — Лауреатка Платоновскої премії в Воронежі: «За безстрашність і гідність в мистецтві»[10]
  • 2018 — Лауреатка Премії Станіславського: «За видатний внесок у розвиток театрального мистецтва Росії»[11]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — СІ 16;
  • Митці України. К., 1992. — С.206;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С197;
  • Всемирньїй биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.234—235;
  • Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.348-349;
  • Театр: Знциклопедия. М., 2002. — С.127.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. http://www.nytimes.com/movie/review?res=9904E5DA143BF932A15752C1A964948260
  3. Энциклопедия отечественного кино: Алла Демидова. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 19 листопада 2017.
  4. Біографія актриси на kino-teatr.ru. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 19 листопада 2017. Біографія актриси на kino-teatr.ru (рос.)
  5. Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2004 год. Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 19 листопада 2017. Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2004 год (рос.)
  6. Хпустальная Турандот: Лауреаты премии. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 6 лютого 2020. Хпустальная Турандот: Лауреаты премии (рос.)
  7. 8 МАРТА — Пятая Юбилейная Церемония вручения Российской Национальной премии им. А.Миронова «Фигаро» (2015). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 14 березня 2022.
  8. Лауреаты премии «Звезда Театрала». Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 6 лютого 2020. Лауреаты премии «Звезда Театрала» (рос.)
  9. «Золотая маска»: Лауреаты 2018 (сезон 2016—2017 гг.). Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 6 лютого 2020. «Золотая маска»: Лауреаты 2018 (сезон 2016—2017 гг.) (рос.)
  10. Музей Искусств XX—XXI вв.: Вручение Платоновской премии Алле Демидовой и Анатолию Васильеву (18 июн. 2018). Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2020. Музей Искусств XX—XXI вв.: Вручение Платоновской премии Алле Демидовой и Анатолию Васильеву (18 июн. 2018) (рос.)
  11. Премия Станиславского 2018. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]