Джалі́ль Леспе́р (фр. Jalil Lespert; 18 вересня 1976, Париж, Франція) — французький актор, режисер та сценарист.
Джаліль Леспер народився 18 вересня 1976 року у Парижі в сім'ї актора Жана Леспера. Мати була арабсько-алжірського походження, працювала адвокатом. До початку соєї акторської кар'єри за наполяганням матері вивчав юриспруденцію.
У 1995 році Леспер дебютував як актор у короткометражній стрічці Лорана Канте «Пляжні ігри», де він працював на знімальному майданчику разом зі своїм батьком. У 1999 році зіграв першу головну роль у французькій мелодрамі Жака Мейллота «Наші щасливі дні». Популярність актор здобув завдяки головній ролі у стрічці Лорана Канте «Людські ресурси» (1999). За роль у цьому фільмі Леспера було удостоєно премії «Сезар» в номінації «Найперспективніший актор» та Премії Люм'єра.
З 2000 року виступив як режисер-постановник і сценарист. Найвідоміша режисерська робота Джаліля Леспера — фільм «24 заходи» (2007).
У 2011 році Джаліль Леспер поставив детективну драму «Зустрічний вітер» з Бенуа Мажимелем та Ізабель Карре у головних ролях. У 2013 відбулася прем'єра його біографічної драми про життя знаменитого модельєра «Ів Сен-Лоран» з П'єром Ніне у головній ролі, за яку він отримав у 2015 році Премію «Сезар»у як найкращий актор.
Джаліль Леспер одружений з французькою актрисою і Міс Франції Сонею Ролланд[en], з якою виховує дочку.
- Актор
Рік | | Українська назва | Оригінальна назва | Роль |
1995 | кф | Пляжні ігри | Jeux de plage | Ерік |
1997 | ф | | Les sanguinaires | Стефан |
1998 | кф | | Le centre du monde | |
1999 | ф | Наші щасливі життя | Nos vies heureuses | Етьєн |
1999 | ф | Людські ресурси | Ressources humaines | Франк |
1999 | ф | Значний безлад | Un dérangement considérable | Лорен |
2000 | ф | Сад | Sade | Огюстен |
2001 | ф | Пока, красуня | Bella ciao | Орест Манчіні |
2001 | ф | Хай живе неділя | Inch'Allah dimanche | водій автобуса |
2002 | ф | Ідол | L'idole | Філіпп |
2002 | ф | Життя мене вбиває | Vivre me tue | Даніель Смайл |
2003 | кф | Едіп-(Н+1) | Oedipe - [N+1] | Томас Стейнер |
2003 | ф | Дилетанти | Les amateurs | Жамель |
2003 | ф | Тільки не в губи | Pas sur la bouche | Шарль |
2004 | кф | Болоко | Boloko | Стен |
2004 | ф | Природний ворог | L' Ennemi naturel | лейтенант Луель |
2005 | ф | Той, що прогулюється по Марсовому полю | Le promeneur du champ de Mars | Антуан Моро |
2005 | ф | Віржіль | Virgil | Віржиль |
2005 | ф | Молодий лейтенант | Le petit lieutenant | Антуан Деруе |
2006 | ф | Подорож у Вірменію | Le voyage en Arménie | Сімон |
2006 | ф | Не кажи нікому | Ne le dis à personne | Яель Гонсалес {{УФільмі|2008|Клоун|Pa-ra-da|Міло} |
2009 | ф | Лінії фронту | Lignes de front | Ентоні |
2009 | с | Нічний Пігаль | Pigalle, la nuit | Тома |
2011 | ф | Історія Жино | Chez Gino | дядько Джованні |
2011 | ф | Нечутне торкання | Un baiser papillon | Поль |
2011 | ф | Любов і садна | Love and Bruises | Джованні |
2012 | тф | Тисяча й одна ніч | Le mille e una notte: Aladino e Sherazade | Омар |
2013 | ф | Ланди | Landes | Чоміна Ібан |
2013 | ф | | Post partum | Улісс |
2014 | ф | Знесилившись | De guerre lasse | Алекс |
2015 | ф | Найкращий урожай | Premiers Crus | Шарлі Марчано |
2016 | ф | Іріс | Iris | Антуан Доріо |
2016 | ф | Сирота | Orpheline | Даріус |
2023 | ф | Безмежний басейн | Infinity Pool | Албан |
- Режисер та сценарист
З січня 2015 року Джаліль Леспер є кавалером французького Ордена Мистецтв та літератури[1].
| |
---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
| Словники та енциклопедії | |
---|
| Довідкові видання | |
---|
| Нормативний контроль | |
---|
|