Династія Нгуєн — Вікіпедія

Đại Việt quốc 大越國 (1802–1804) (Đại) Việt Nam quốc (大)越南國 (1804–1839) Đại Nam quốc 大南國 (1839–1883)
данник імперії Цин[1]
1802–1883 ↓
Прапор
Гімн Đăng đàn cung (укр. "Імператор сходить на свій престол")
Межи В'єтнаму у розквіті в 1840 році (за часів імператора Мінь Манга), накладені на сучасну політичну мапу
Столиця	Хюе
Мови	в'єтнамська письмова класична китайська[2][3][a]
Релігії	неоконфуціанство, буддизм, католицизм
Форма правління	абсолютна монархія
Імператор
- 1802–1820 (першій)	Зя Лонг
- 1883 (останній незалежний)	Хієп Хоа
- 1926–1945 (останній)	Бао Дай
Історія
- Коронація Зя Лонга	1 червня 1802
- Французьке вторгнення	1 вересня 1858
- Сайгонський договір	5 червня 1862
- Кінець незалежності	25 серпня 1883
- Договір про протекторат	6 червня 1884
Площа
- 1830	557 000 км2
Населення
- 1830	10 500 000[4] осіб
Густота	Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «» осіб/км²
- 1858	12 031 000[5] л.
- 1890	14 752 000[4] осіб
Валюта	Văn (Sapèque), Tiền, та Lạng
Попередник Наступник Династія Тейшон 1862: Кохінхіна 1883: Аннам Тонкін
Сьогодні є частиною	В'єтнам Лаос Камбоджа
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Династія Нгуєн

Історія В'єтнаму

Доісторичні часи від 500 тис. років до н. е. Стародавні В'єтські племена, древні В'єтські царства від 1 тис. років до н. е. Аув'єти, лакв'єти, династія Хонг-банг, Королівство Ванланг до 257 до н. е. Держава Аулак 257–207 до н. е. Династія Чьєу, держава Намв'єт 207–111 до н. е. Перше китайське завоювання держави в'єтів 111 до н. е.–39 н. е. Повстання сестер Чинг 40–43 Друге китайське завоювання держави в'єтів 43–544 Династія ранніх Лі 544–602 Третє китайське завоювання держави в'єтів 602–905 Династія Кхук 905–938 Династія Нго 939–967 Епоха дванадцяти шикуанів 966–968 Династія Дінь 968–980 Династія ранніх Ле 980–1009 Династія пізніх Лі 1009–1225 Династія Чан 1225–1400 • Монгольські війни з Дайв'єтом та Чампа 1257–1288 Династія Хо 1400–1407 Четверте китайське завоювання держави в'єтів 1407–1427 • династія пізніх Чан 1407–1413 Династія Ле 1428–1527 Династія Мак 1527–1592 Відроджена династія Ле 1533–1788 • князі Чинь 1545–1787 • князі Нгуен 1558–1777 Династія Тейшон 1778–1802 Династія Нгуєн 1802–1945 • французьке колоніальне правління у В'єтнамі 1887–1954 • В'єтнамська імперія 1945 Серпнева революція, зречення Бао Дая 1945 • Демократична Республіка В'єтнам 1945–1946 Перша Індокитайська війна 1946–1954 • Держава В'єтнам 1949–1955 Поділ В'єтнаму 1954 • Північний В'єтнам 1954–1976 • Південний В'єтнам 1954–1976 Друга Індокитайська війна 1957–1975 • Війна у В'єтнамі 1957–1975 Третя Індокитайська війна 1975–1988 Об'єднання В'єтнаму 1976 • Соціалістична Республіка В'єтнам з 1976 • «Оновлення» В'єтнаму[en] з 1986 Пов'язані поняття Фунам, Ченла, Камбуджадеша I – XV вв. Ліньї, Чампа 192–1832 Список правителів В'єтнаму Доісторичні правителі В'єтнаму п о р

Династія Нгуєн (ти-ном: 茹阮, в'єт. Nhà Nguyễn; хан ти: 阮朝, в'єт. Nguyễn triều; 1802-1945) — остання імператорська династія у В'єтнамі яка правила В'єтнамом практично незалежно з 1802 по 1883 рік. За час свого існування імперія розширилася до сучасного Південного В'єтнаму, Камбоджі і Лаосу завдяки продовженню багатовікових сіамсько-в'єтнамських воєн і експансії на південь. Після 1883 року імператори Нгуєн номінально правили як глави французьких протекторатів Аннам і Тонкін до останніх місяців Другої світової війни; пізніше вони номінально правили В'єтнамської імперією до капітуляції Японії.

13 імператорів династії Нгуєн сиділи на троні в Хюе протягом 143 років.

Імператори перераховані за їх іменами-девізами, так, як їх прийнято згадувати у В'єтнамі.

У 1802 році імператор Цзяцін з династії Цин відхилив пропозицію Зя Лонга назвати його країну "Намв'єт" (Nam Việt) на честь стародавньої держави і замість цього присвоїв назву "В'єтнам" (Việt Nam, 越南) своїм імператорським указом під час правління Зя Лонга^[6][7][8].

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

1. Зя Лонг (Нгуєн Фук Ань, Нгуєн Тхе Те)
2. Мінь Манг (Нгуєн Фук Дам, Нгуєн Тхань Те)
3. Тхієу Чі (Нгуєн Фук Миєн Тонг, Нгуєн Хіен Те)
4. Ти Дик (Нгуєн Фук Хонг Ням, Нгуєн Зик Тонг)
5. Зук Дик (Нгуєн Фук Инг Ай)
6. Хієп Хоа (Нгуєн Фук Хонг Зат)
7. Кієн Фук (Нгуєн Фук Инг Данг)
8. Хам Нгі (народився під ім'ям Нгуєн Фук Инг Літь; 22 липня 1872 — 14 січня 1943). Він царював всього один рік (1884-1885).
9. Донг Кхань (Нгуєн Фук Инг Кі; 19 лютого 1864 — 28 січня 1889).
10. Тхань Тхай (14 березня 1879 — 24 березня 1954) мав при народженні ім'я Нгуєн Фук Биу Лан, син імператора Зук Дика. Правив протягом 18 років, у 1889-1907.
11. Зуї Тан (ім'я при народженні Нгуєн Фук Вінь Шан; 14 серпня 1899 — 25 грудня 1945) — імператор-дитина, що правив В'єтнамом між 1907 і 1916. Був сином імператора Тхань Тхая.
12. Кхай Дінь (в'єт. Khải Định) — передостанній імператор В'єтнаму (також відомий як Нгуєн Фук Биу Дао) був єдиним сином короля Донг Кханя та правив протягом 9 років (1916-1925).
13. Бао Дай (в'єт. Bảo Đại) (22 жовтня 1913 — 30 липня 1997) — останній імператор В'єтнаму, правитель прояпонскої маріонеткової держави В'єтнамська імперія. Народився під ім'ям Нгуєн Фук Вінь Тхюї в Хюе, який в той час був столицею В'єтнаму. За віросповіданням — католик. Його батьком був імператор Кхай Дінь.

• Прапори адміністративних одиниць династії Нгуєн

• homepage of The Nguyễn Dynasty [Архівовано 31 травня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.