Дуліби (Чортківський район) — Вікіпедія

Зовнішні відеофайли
	Як Берем’яни, Дуліби і Жнибороди гуляли на весіллі на YouTube // Відеоканал с. Жнибороди.

село Дуліби
	Дуліби на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060070090029034
Основні дані
Населення	800
Поштовий індекс	48461
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	48°55′49″ пн. ш. 25°25′55″ сх. д. / 48.93028° пн. ш. 25.43194° сх. д.
Водойми	Стрипа
Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста	Василечко Мар’ян Мар’янович
Карта
	Дуліби
	Дуліби
Мапа
	Дуліби у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Дуліби.

Дулі́би — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване у південно-східній частині району. Знаходиться за 20 км від центру громади. Розташоване на лівому березі річки Стрипа, неподалік межиріччя Дністра та Стрипи.

Межує з селами: Жнибороди, Новосілка, через Стрипу зі Скоморохами. На північному-сході із Заліщицьким районом. Західні околиці села межують з лісом.
2001 р. проживало 855 осіб.^[1]

Історія

Поблизу розкопано поховання доби міді.

Знайдено уламок давньоруського орнаментованого горщика.^[2]

28 липня 1373/1379 року — перша письмова згадка про село; в фундаційній грамоті власника Бучача Міхала Авданця (лат. Michael Hawdank heres de Buczacz)^[3] на спорудження у цьому місті нового парафіяльного костелу серед свідків фігурує Мільцішконе з Дулібів (лат. Milciszkone de Duliby)^[4].

Згідно поборового реєстру Подільського воєводства 1563—1564 років власником села був шляхтич Мацей Влодек, у селі була православна церква^[5].

За часів ЗУНР в місцевій державній адміністрації було немало поляків (як і у Підзамочку)^[6].

До виселення у 1944–1946 роках переважну кількість мешканців села становили поляки: близько 80 % населення, євреїв 17 %, а українців лише 3 %. Після переселення з Польщі прибули українці переважно з-під Перемишля.

В шематизмі за 1912 рік подано, церква Св. Покрови Пречистої Діви Марії розібрана, українці належать до парохії у Язлівці.^[7]
Зараз тут проживає близько 800 мешканців.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району^[8].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади^[9].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610150, розташована у приміщенні клубу.

Результати

зареєстровано 587 виборців, явка 74,11%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 28,50%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 23,13%, за «Європейську Солідарність» — 13,08%.^[10] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 50,35%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 12,53%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 11,60%^[11].

Населення

1841 р. 26 українців (даних про інші етнічні громади немає)
1880 р. всього 985 осіб; 29 (2,9 %) українців, 945 (96,0 %) поляків, 11 (1,1 %) жидів
1900 р. всього 1081 особа; 28 (2,6 %) українців, 1007 (93,2 %) поляків, 46 (4,2 %) жидів
1939 р. всього 1350 осіб; 15 (1,2 %) українців, 1315 (97,3 %) поляків, 20 (1,5 %) жидів
1921 р. 215 мешкальних домів, 1931 р. — 264.^[7]

Соціальна сфера

На території села діяла сільська рада, дві школи (молодшого та середнього шкільного віку), дві церкви (православна і греко-католицька), будинок культури, дитячий садок, медпункт. Також є 3 торгові точки.

Релігія

церква святого великомученика Димитрія Солунського (1907, ПЦУ),
церква святого великомученика Димитрія Мироточця (2004, УГКЦ).

Пам'ятки

У центрі села знаходиться скульптура Марії Діви, з-під якої б'є джерело.

Відомі мешканці

Уродженці

Долинський Вітольд — архітектор.

Примітки

↑ Я. Красій, М. Мацала. Дуліби… — С. 544.
↑ admin. Археологія та стародавня історія Бучацького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 23 березня 2021.
↑ Barącz S. Pamiątki buczackie. [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] — Lwów: Drukarnia «Gazety Narodowej», 1882. — S. 155. (лат.)
↑ Там само
↑ Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр. [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал № 6 (507) за листопад-грудень 2012. — С. 139. — ISSN 0130-5247.
↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір»,1995. — іл. — С. 89. — ISBN 5-7707-7867-9.
↑ ^а ^б Калейдоскоп минулого. Дуліби… — С. 514.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.

Література

Калейдоскоп минулого. Дуліби // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 514.
Красій Я., Мацала М. Дуліби // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 544. — ISBN 966-528-197-6.
Мацала М., Уніят В. Дуліби // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 605. — ISBN 978-966-457-228-3.
Duliby (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 216. (пол.) — S. 216-217. (пол.)