French
DeutschЗастіноче — Вікіпедія
| село Застіноче | |
|---|---|
_%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B5.jpg) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Теребовлянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040470090031797 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1471 |
| Населення | 464 |
| Площа | 1,273 км² |
| Густота населення | 384.13 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48175 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′18″ пн. ш. 25°38′57″ сх. д. / 49.28833° пн. ш. 25.64917° сх. д. |
| Водойми | Серет |
| Відстань до районного центру | 6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а |
| Карта | |
  Застіноче | |
 Застіноче | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Застіно́че — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Від 2015 у складі Теребовлянської міської громади. Населення становить 464 особи (станом на 2015 рік).
Розташоване на річці Серет. На північно-східній околиці села розташоване Застіноцьке родовище пісковику.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури.
Перша писемна згадка — 1471 рік.
Діяли товариства «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Рідна школа», «Сільський господар».
Вузькоколійкою Застіноче-Кровинка (розібрана під час 2-ї світової війни) із села вивозили червоний камінь-пісковик, в основному відомий як «теребовлянський».
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[1]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[2]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 486 | 99.39% |
| російська | 3 | 0.61% |
| Усього | 489 | 100% |
Витвицький, Красодембський, Куліковський, Чайковський.[4]
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610854, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстровано 356 виборців, явка 58,99%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 48,78%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,17%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 9,76%.[5] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Ігор Сопель (Слуга народу) — 37,38%, за Олега Вітвіцького (Голос) — 26,21%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 9,22%[6].
- церква Святого Миколая (1894; від 1957 у храмі був склад крамниці, від 1978 р. — музей атеїзму; 1989 р. відновлено церкву УАПЦ);
- церква Святого Миколая Чудотворця (2005, мурована, УГКЦ);
- дзвіниця (1991 р. встановлено дзвони, що пролежали в землі від 1943).
- старовинний костел — пам'ятка архітектури.
- Насипана символічна могила УСС (1995).
- пам'ятник Незалежності України.
- Каменообробний кар'єр.
- Володимир Краснодемський (нар. 1953) — український журналіст, публіцист.
- Йосип Побережний (1941–1994) — український церковний діяч.
- Остап Побережний (1941–1994) — український фізик.
- Сирота Іван — український військовик, учасник російсько-української війни[7].
- Андрій Куликівський (нар. 1925) — український вчений-медик і громадський діяч.
-
Центр села -
Церква Святого Миколая (1894) -
Церква Святого Миколая Чудотворця (2005) -
Будинок колишньої канцелярії каменоломні. -
Сільський краєвид
_%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B5.jpg)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ На Теребовлянщині після важкої хвороби помер воїн Іван Сирота - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 26 червня 2024.
- Іваницький В. Застіноче: історичний нарис. — б.в., 1997.
- Ониськів М., Уніят В. Застіноче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 626–627. — ISBN 966-528-197-6.
- Дика Г., Івахів Г., Мельничук Б., Ониськів М. Застіноче // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 266—267. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Zaścinocze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 439. (пол.)
- Застіноче [Архівовано 8 лютого 2017 у Wayback Machine.] (фото) // Фотопрогулки по Украине и вокруг.