ЕР6 — Вікіпедія

ЕР6 (ЕР1/6)
Основні дані
Роки виробництва	1959
Країна виробництва	СРСР
Завод	РВЗ, Ризький електромашинобудівний завод, «Динамо»
Побудовано поїздів	1
Побудовано вагонів	10
Технічні дані
Рід струму і напруга у контактній мережі	постійний 3 кВ
Конструкційна швидкість	130 км/год
Довжина вагона	19600 мм
Ширина колії	1520 мм
Тип ТЕД	ДК-106А
Потужність ТЕД	185 кВт
Електричне гальмування	Рекуперативно-реостатне
Прискорення	0,6—0,7 м/с²
Гальмування	0,6—0,9 м/с²
Експлуатація
Країна експлуатації	СРСР,  Росія
Роки експлуатації	1960 — 1990-ті
Депо	Перерва
ЕР6 у Вікісховищі

Електропоїзд ЕР6 (електропоїзд ризький, 6-й тип, заводське позначення — 62-21) — дослідний радянський електропоїзд постійного струму з рекуперативно-реостатним гальмуванням.

Електропоїзд випущений у 1959 році на Ризькому вагонобудівному заводі. За конструкцією кузовів аналогічний з електропоїздом ЕР1, але має електричну схему дослідних трьохвагонних електросекцій РС (створені на базі секцій С). На ньому були застосовані тягові двигуни ДК-106А, які на відміну від двигунів ДК-106Б (застосовувалися на ЕР1)б мають робочу напругу 750 В і допускають більш глибоке ослаблення магнітного поля.

Із заводу поїзд надійшов на пробну експлуатацію на ділянку Рига — Огре (Латвійська залізниця), а потім на експериментальне кільце ВНДІЗТа для випробувань. Випробування показали, що на ділянці довжиною 2 км, ЕР6 у порівнянні з ЕР1 показував більш високу середню швидкість руху (46,4 проти 44,4 км/год), а економія електроенергії (за рахунок рекуперації) могла становити від 17 до 35,5 %. При службовому гальмуванні гальмівний шлях в електропоїзда ЕР6 був на 10 % коротше.

У цілому, електрообладнання в режимах тяги і гальмування працювало надійно, проте питання захисту електрообладнання від коротких замикань високих струмів так і не були до кінця вирішені. Крім цього, було виявлено, що при відключенні тяги, у контактній мережі виникали значні перенапруги (до 10 кВ). Також виникли проблеми із забезпеченням «темної» (тобто без іскор) комутації в щітково-колекторному вузлі тягових двигунів. Було помічено і ряд інших недоліків, у тому числі і в механічній частині.

З березня 1960 електропоїзд експлуатувався в депо Перерва (Московська залізниця) на ділянці Москва — Серпухов. Через відсутність запасних частин, ремонт електропоїзда незабаром виявився неможливий, тому в 1965 році він був направлений на Московський локомотиворемонтний завод, де його переобладнали в електропоїзд серії ЕР1. У зв'язку з цим, електропоїзд отримав нове позначення серії — ЕР1/6, а також дещо змінений номер — 001 (замість 01). У подальшому електропоїзд продовжував експлуатуватися на московській залізниці, поки в кінці 1980-х його не перевели на Свердловську залізницю в депо Нижній Тагіл. Там він експлуатувався до кінця 1990-х, після чого був списаний. До наших днів зберігся згорілий вагон ЕР1/6-0105.

• Раков В. А. Опытный электропоезд ЭР6-001 // Локомотивы отечественных железных дорог 1956—1975. — Москва : Транспорт, 1999. — С. 230—234. — ISBN 5-277-02012-8.(рос.)

• Електропоїзд постійного струму ЕР6 [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.](рос.)