Огре (місто) — Вікіпедія

Огре
Лютеранська церква
Лютеранська церква
Герб Огре
Герб
Flag of Огре
Прапор
Огре. Карта розташування: Латвія
Огре
Огре
56°49′7″ пн. ш. 24°36′20″ сх. д. / 56.81861° пн. ш. 24.60556° сх. д. / 56.81861; 24.60556
КраїнаЛатвія
РегіонЛіфляндія
КрайОгрський край
Статус1928
Площа
 • Загалом13,6 км²
Населення (2016)[1]
 • Загалом25 380 ос.
 • Густота1866,2 осіб/км²
Часовий поясEET (UTC+2)
 • Літній часEEST (UTC+3)
Сайтwww.ogresnovads.lv
Мапа
Мапа

Огре (латис. Ogre, нім. Oger) — місто в Латвії, на річці Даугава. Засноване в 1874 році.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва міста походить від річки Огре. Естонський лінгвіст Поль Алвре бере до уваги старішу форму назви річки Огре (Wogene, Woga), вперше знайдену в Лівонській хроніці (1180–1227) та стверджує, що вона споріднена з естонським словом «voog» (з можливими значеннями: «потік» , «течія», «хвилі»), отже, вказуючи на зв’язок із фінно-угорськими мовами, швидше за все, ранньолівською.

Ще одна версія дає реконструйовану форму «Vingrē», споріднену з литовським «vingrùs», тобто «звивистий, кучерявий» або латиським «vingrs», «спритний», таким чином означає «звивиста річка».[2]

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване у місці впадання річки Огре до Західної Двіни. Відстань до столиці Риги 36 кілометрів. Площа міста 13,6 км. квадратні.

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні розкопки і хроніки Ливонського ордену свідчать про те, що вже в XIII столітті на сухих піщаних горбах, порослих сосновими лісами, жили давньолатиські племена. На двох найвищих пагорбах — Кентес і Зіліє Калні — були розташовані їх городища. Після вторгнення хрестоносців місцевість відійшла до ризького єпископа, потім до поляків і шведів.

Численні війни призвели до спустошення місцевості.

У XIX столітті в Огре було лише декілька хуторів. Сполучення між Ригою і Огре підтримувала кінна пошта. Зростанню Огре сприяло відкриття в 1861 році залізничної лінії Рига — Даугавпілс. Ризькі багатії примітили спокійне, живописне місце на березі річки Огре, і через рік, коли залізничне сполучення і ризька влада відкрили в Огре декілька розважальних павільйонів, на околицях почалося будівництво дач, число яких дуже скоро досягло декількох сотень. У Огре не було довгий час промислових підприємств окрім картонної фабрики, яка переробляла ліс, що сплавлявся по річці Огре. У 1928 році, коли Огре були надані права міста, його постійне населення не перевищувало 1 700 чоловік.

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

У Огре 2 загальноосвітні школи, гімназія, приватна школа, 5 дитячих садів, сільськогосподарська комерційна школа, лісовий технікум, професійно-технічне училище, музична школа, художня школа, три церкви (православна, католицька, лютеранська), 2 Будинки культури, лікарня, спортивний комплекс, плавальний басейн, льодовий комплекс, безліч магазинів і кафе.

Уродженці

[ред. | ред. код]

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
  2. Kollektiv artorov (5 September 2017). Балто-славянские исследования. XVIII: Сборник научных трудов. Litres. ISBN 9785457366732 — через Google Books.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]