Ілуксте — Вікіпедія

Ілуксте
Герб
Ілуксте
55°58′40″ пн. ш. 26°17′51″ сх. д. / 55.97778° пн. ш. 26.29750° сх. д. / 55.97778; 26.29750
Країна	Латвія
Регіон	Селія
Край	Аугшдаугавський край
Перша згадка	1251
Площа
• Загалом	9 км²
Висота	100 м
Населення (2022)
• Загалом	2,119 ос.
• Густота	293,1 осіб/км²
Часовий пояс	EET (UTC+2)
• Літній час	EEST (UTC+3)
Сайт	www.ilukste.lv
Ілуксте на Вікісховищі

І́луксте (латис. Ilūkste, нім. Illuxt) — місто на південному сході Латвії. Адміністративний центр колишнього Ілукстського краю.

• Ілуксте (латис. Ilūkste;  вимова)
• Іллукст, Іллюкст (нім. Illuxt), або Іллоксен (нім. Illoxen)
• Алукста (лит. Alūksta)

Розташоване на південному сході країни, на обох берегах річки Ілуксте, за декілька кілометрів від Західної Двіни.

Ілуксте вперше згадується близько 1550 року як містечко на землях Шлоссбергського маєтку графів Зібергів. Ремісничо-торгове містечко було засноване на правому березі річки Лукшта (Лукста, нині Ілуксте), від якої містечко дістало свою назву.

До 1795 року Ілуксте входило до складу Курляндського герцогства, васальної держави Речі Посполитої. Перший навчальний заклад в містечку — латинська школа — відкрита в 1596 році. У 1754-1769 роках єзуїтами була побудована нова католицька церква в стилі бароко, яка до руйнування в Першій світовій війні була одним з найбільших католицьких храмів Балтії. З 1795 року Ілуксте є центром Ілукстського повіту Курляндської губернії Росії.

У роки Першої світової війни в 1915 році сильно постраждав від військових дій при обороні Даугавпілса, 10 жовтня 1915 року залишений Російською армією після вуличних боїв з німецькими військами, фронт встановився східніше Ілукста і позиційно простояв в 1915-1918 роках. В ході військових дій була зруйнована католицька церква, монастир і житлові будинки. У 1917 році містечку присвоєний статус міста.

Після утворення Латвійської Республіки місто було перейменоване в Ілуксте. У 1-й республіці був повітовим містом, центром Ілукстського повіту. У червні 1941 року зайнятий німецькими військами, в липні 1944 року звільнений. З 1 січня 1950 року був центром Ілукстського району. Після укріплення районів 18 грудня 1962 року^[2] увійшов до складу Даугавпілського району. У 2003 році під час латвійської адміністративно-територіальної реформи у складі Даугавпілського району був утворений Ілукстський край з центром в Ілуксте.

Напередодні Першої світової війни в Ілуксте мешкало понад 4 тисячі осіб. На 1 липня 2009 року населення становить 2 829 осіб, з них: латиші — 55 %, росіяни — 22 %, поляки — 15 %, білоруси — 3 %, інші — 5 %^[3].

На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.

У місті є автобусна станція, дві середні, музична і спортивна школи, міська бібліотека, центр культури, футбольний стадіон, римо-католицька, лютеранська, православна і старообрядницька церкви. На річці розташована мала ГЕС^[13]. До 2000-х років в місті розташовувалася лікарня. У місті, біля середньої школи № 1, в 1990 році встановлений пам'ятник латиському поетові і громадському діячеві Райнісу, присутньому на відкритті школи в 1927 році. (скульптор Індуліс Фолкманіс)

Місто в церковному відношенні входить в Єлгавську єпархію римо-католицької церкви Латвії.

Футбольні команди: — «Зібенс/Земессардзе» і ФК «Ілуксте/ДЮСШ».

• Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.

• Офіційний сайт Ілукстського краю [Архівовано 13 липня 2017 у Wayback Machine.] (латис.)
• Ілуксте на сайті Места.lv [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ілуксте (Iłłukszta) в Географічному словнику Царства Польського і інших слов'янських країн (пол.)