Олайне — Вікіпедія

Олайне
Залізнична станція
Герб Прапор
Олайне
56°47′14″ пн. ш. 23°56′31″ сх. д. / 56.78722° пн. ш. 23.94194° сх. д. / 56.78722; 23.94194
Країна	Латвія
Регіон	Ліфляндія
Край	Олайнський край
Перша згадка	1177
Статус	1967
Площа
• Загалом	6.82 км²
Населення (2016)[1]
• Загалом	11 800 ос.
• Густота	6,82 осіб/км²
Часовий пояс	EET (UTC+2)
• Літній час	EEST (UTC+3)
Сайт	www.olaine.lv
Олайне на Вікісховищі

Олайне (латис. Olaine) — місто в центральній частині Латвії, в історичній області Відземе. Розташоване за 20 кілометрів від Риги.

• Олайне (латис. Olaine;  вимова)
• Олай (нім. Olai)

Місто розташоване за 20 кілометрів від Риги.

Історія міста Олайне тісно пов'язана із близьким місцезнаходженням міста Рига й торговельних і поштових шляхів древньої Європи. Історія міста не виміряється століттями — тільки в 17 столітті коло притоки Міси — річки Олайне була побудована церква, і пасторат одержав ім'я Олайне. У наші дні ім'я Олайне перейняло місто, а історичний центр став — Яунолайне. Олайне як житлове місце стало утворюватися в 1939 році, у цей час коли розвиваласяся галузь видобутку торфу. Працівники з торф'яних боліт і заводу торф'яних брикетів становили більшу частину жителів торфянозаводського селища.

Про історію Олайне як міста можна говорити з 1956 року, коли в Олайне почалося будівництво нових заводів. В 1959 році уряд вирішив ліквідувати клейову фабрику в Ризі й перенести її новопобудовані корпуси в Олайне. Разом із цим було вирішено побудувати завод по переробці пластмаси в Олайне. В 1963 році селище працівників торф'яного заводу стало Олайнським селищем міського типу й зберігав цей статус до 20 лютого 1967 року, коли територія розміром 332 га з 7000 жителів за рішенням президії вищої ради придбала права міста. 20 лютого 1967 року олайнчани вважають днем народження міста. У наш час територія Олайне займає 6,8 км². У місті живуть приблизно 13 тисяч жителів. В 60 — ті — 80 — ті роки — це час росту міста Олайне. Уже в повну міць працюють різні виробництва — завод по переробці пластмас, завод хімічних реактивів, експериментальний клейовий завод, у той же час іде будівництво хімічно фармацевтичного заводу. У цей же час в Олайне працювала єдина у всій Латвії установа по насильному лікуванню від алкоголізму — Олайнський лікувально — трудовий профілакторій.

Значні зміни прийшли на початок 90 — тих років. Всі олайнські підприємства були включені в промисловий комплекс Радянського союзу, і їхні виробничі обсяги росли аж до 1990 року. Після 1991 року виробництво в більших підприємствах зменшилося. При зміні політичної й економічної ситуації швидко почав розвиватися приватний сектор. В 1991 році територія міста Олайне була вдвічі розширена, щоб забезпечити жителів місцем для індивідуальної забудови й зоною рекреації.

Олайне з кожним роком стає усе більше привабливим містом, розвивається інфраструктура міста, систематично робиться все, щоб жителі міста почували себе в безпеці, щоб почували й пишалися тим, що Олайне це їхній будинок, щоб сприймали Олайне як сучасне місто Латвії.

В Олайне працюють 4 установи по дошкільній освіті, які щодня піклуються про маленьких жителів міста. Три з них є установами самоврядування:

• «Zile» (керівник Лариса Корнєєва, вул. Кудрас 9
• «Dzervenite» (керівник Сільвія Тищенко, вул. Земгалес 39
• «Abelite» (керівник Валда Зоша, вул. Парку 5 і одне — «Saulite» (керівник Ілона Скрузмане, вул. Веселібас 7 приватна установа по дошкільній освіті.

Думська установа по дошкільному утворенню «Abelite» є спеціалізованим — для дітей з порушеннями фізичного розвитку й мови.

• Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.

• Офіційний сайт міста [Архівовано 10 грудня 2005 у Wayback Machine.]