Едвард Коук — Вікіпедія

Едвард Коук
англ. Edward Coke
Народився1 лютого 1552[1] або 1549
Milehamd, Королівство Англія
Помер3 (13) вересня 1634[1]
Stoke Pogesd, Королівство Англія[2][3][4]
Країна Королівство Англія
Діяльністьполітик, суддя, баристер, правник
Alma materКембриджський університет, Триніті-коледж (Кембридж) і Norwich Schoold
Знання мованглійська[5]
ЧленствоUseless Parliamentd, 4th Parliament of King James Id і Іннер-Темплd
ПосадаЛорд головний суддя Англії та Уельсуd, Speaker of the House of Commonsd, Chief Justice of the Common Pleasd, Генеральний аторней Англії й Уельсуd, Solicitor General for England and Walesd, Member of the 1589 Parliamentd[2][2], член Парламенту 1593d[2][2], член Парламенту 1621-1622d[2][2], Member of the 1624-25 Parliamentd[2][2], Member of the 1625 Parliamentd[2][2], Member of the 1628-29 Parliamentd[2][2] і Member of the 1626 Parliamentd[2]
БатькоRobert Coked[6][7]
МатиWinifred Knightleyd[6][7]
У шлюбі зElizabeth Hattond[7] і Bridget Pastond[7]
ДітиHenry Coked[7], Arthur Coked[6], Clement Coked[6], Anne Sadleird[6], Bridget Coked[6][8], John Coked[6], Robert Coked[6] і Frances Coked[6][7]
Нагороди

Сер Едвард Коук (англ. Edward Coke, також Кок) — англійський юрист, судовий діяч та політик, автор класичних юридичних праць[9] з англійського (загального) права. Був одним з найвідоміших та найавторитетніших юристів часів Єлизавети І та Якова І.

Коук зробив успішну юридичну кар’єру послідовно займаючи посади адвоката, судового чиновника (Recorder'a в Норвічі, Ковентрі та Лондоні), спікера палати громад, генерального соліситора (королівського адвоката), генерального атторнея, головного судді Суду загальних прохань, головного судді Суду королівської лави (тобто Лорда головного судді Англії, 1613 — 1616 рр.) та члена парламенту. На думку лорда Деннінга, Коук був реформатором, котрий був безжалісним та несправедливим як генеральний атторней (прокурор), але мудрим і справедливим як голова суду[9].

Ґрунтуючись на тривалому досвіді роботи у суді, Коук підготував декілька практичних праць, що здобули славу авторитетних книг, стали додатковими доктринальними джерелами англійського права і лягли в основу англійського конституціоналізму[10]. Це його праці Інститути (The Institutes, або ж The Institutes of the Laws of England — «Інститути законів Англії») у 4-х томах (1628 — 1641) та Звіти (Reports) у 13-ти томах (перші одинадцять томів видані впродовж 1600 — 1615, два останні томи видані після смерті автора[11]). Відомий історик англійського права лорд Холдсворт порівнював значення Коука для розвитку приватного та публічного права Англії зі значенням Бекона для філософії та Шекспіра для англійської літератури[12].

Походження та ранні роки

[ред. | ред. код]

Освіта та вступ до адвокатури

[ред. | ред. код]

Практика в адвокатурі

[ред. | ред. код]

Політика

[ред. | ред. код]

Судова діяльність

[ред. | ред. код]

Повернення в політику

[ред. | ред. код]

Відставка

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Юридичні праці

[ред. | ред. код]

Спадок та вплив на розвиток права

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Jones G. H. Encyclopædia Britannica
  2. а б в г д е ж и к л м н п р The History of Parliament
  3. Dictionary of National Biography / L. Stephen, S. LeeLondon: Smith, Elder & Co., 1885. — Vol. 11.
  4. (unspecified title)doi:10.1093/ref:odnb/5826
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. а б в г д е ж и к Lundy D. R. The Peerage
  7. а б в г д е Kindred Britain
  8. Pas L. v. Genealogics — 2003.
  9. а б Леже, Раймон. Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход / пер. с фр. — 3-е изд., перераб. — М.: Волтерс Клувер, 2011. — 529 с. — C. 22.
  10. Coke, Sir Edward (1552-1634) [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] // The Oxford Companion to English Literature, 6th Edition. — P. 215.
  11. Maitland F. W. Constitutional History of England. Cambridge, 1919. — P. 268.
  12. William S. Holdsworth. Some Makers of English Law. — Cambridge: Cambridge University Press, 1938. — P. 132. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 16 червня 2022.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Додаткові посилання

[ред. | ред. код]