French
DeutschЕкономіка Індонезії — Вікіпедія
| Економіка Індонезії | |
|---|---|
 Джакарта — столиця Індонезії та її фінансовий центр | |
| Валюта | індонезійська рупія |
| Фінансовий рік | календарний рік |
| Організації | ВТО, АСЕАН |
| Статистика | |
| ВВП | ▲ $3,028 трлн. (ПКС) (2016) |
| Зростання ВВП | ▲ 4,9 % (2016) |
| ВВП на душу населення | $11,700 (2017) |
| ВВП за секторами | сільське господарство: 13,7 %, промисловість: 40,3 %, послуги: 46 % (2016) |
| Інфляція (ІСЦ) | 3,8 % (2016) |
| Населення поза межею бідності | 11,3 % (2014) |
| Індекс Джіні | 36,8 (2009) |
| Робоча сила | 123,7 млн (2016) |
| Робоча сила за секторами | сільське господарство (38,9 %), промисловість (13,2 %), сфера послуг (47,9 %) (2012) |
| Безробіття | 6,3 % (2016) |
| Галузі виробництва | нафта і природний газ, текстиль, автомотика, електроприлади, одяг, взуття, гірничодобувна промисловість, цемент, медичні інструменти та прилади, вироби ручної роботи, хімічні добрива, фанера, каучук, перероблені продукти харчування, ювелірні вироби, і туризм |
| Зовнішня діяльність | |
| Експорт | $136,7 млрд (2016) |
| Експортні товари | мінеральне паливо, тваринні і рослинні жири (включаючи пальмову олію), електричні машини, гуми, обладнання |
| Партнери |  Японія 12 % США 10,8 % КНР 10 % Сінгапур 8,4 % Індія 7,8 % Південна Корея 5,1 % Малайзія 5,1 % (2015) |
| Імпорт | $121,5 млрд (2016) |
| Імпортні товари | мінеральне паливо, котли, обладнання та механічні частини, електричні машини, залізо і сталь, продукти харчування |
| Партнери | КНР 20,6 % Сінгапур 12,6 % Японія 9,3 % Малайзія 6 % Південна Корея 5,9 % Таїланд 5,7 % США 5,3 % (2015) |
| Державні фінанси | |
| Борг | 344,7 млрд (2016) |
| Доходи | $128,7 млрд (2016) |
| Витрати | $151,4 млрд (2016) |
| Головне джерело: CIA World Fact Book[1] | |
Індонезія — аграрно-індустріальна країна. Економіка є змішаною економікою з дирижистськими характеристиками[2][3]. Основні галузі промисловості: нафто- і газодобувна, текстильна, гірнича, цементна, хімічна, деревообробна, харчова та туризм. Основна роль в І. з урахуванням її острівного положення відіграє морський транспорт. Найбільші порти: Танджунгпріок (аванпорт Джакарти), Сурабая, Палембанг, Балікпапан.
Після 1969 індонезійський уряд приступив до планового розвитку економіки на основі 25-літньої програми, яка включала п'ять п'ятирічних планів. Політична і економічна криза 1997—1998 привела до зриву сьомого п'ятирічного плану. Після 30 років стійкого економічного зростання індонезійська економіка у 1998 мала сильний спад. Але більшість експертів-економістів вважають, що в довгостроковій перспективі Індонезію чекає сприятливе майбутнє, основане на використанні багатих природних ресурсів. Частка агровиробництва у валовому внутрішньому продукті (ВВП) поступово скоротилася приблизно з 33 % на початку 1970-х років до 22 % в середині 1980-х років і до 16 % в 1997. Навпаки, частка промисловості зросла приблизно з 7 % в 1970 до 16 % в 1985 і до 25 % в 1997.
Особливо знизилася роль нафтогазової галузі, в якій у 1970-х роках створювалося в середньому 30 % ВВП і лише 14 % в 1990 і 6 % в 1997. За останні 30 років отримали розвиток підприємства оптової і роздрібної торгівлі, транспорт, зв'язок, фінансові служби, різні професійні послуги, розширилася мережа готелів і ресторанів. Сфера послуг в середині 1990-х років забезпечувала від 35 до 41 % ВВП.
На межі ХХ-XXI ст. І. постачає на світовий ринок ряд важливих сировинних товарів, зокрема: нафту і природний газ (2/3 експортних прибутків), олово, нікелеві руди. Основа енергобалансу І. — нафта (бл. 80 %), а також природний газ (18,1 %). На кам. вугілля припадає всього 0,9 %, гідроенергію — 1,4 % ВВП.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 198 млрд. Темп зростання ВВП — (-13,2 %). ВВП на душу населення — $ 972. Прямі закордонні інвестиції — $ 189 млн. Імпорт (мінеральні добрива, рис, цукор, фармацевтичні препарати, залізняк, засоби автоматизації, пластмаси, продукція хім. промисловості) — $ 71 млрд (г.ч. Японія — 15,7 %, Сінгапур — 11,6 %, Південна Корея — 8,3 %, США — 8 %, Німеччина — 6,3 %). Експорт (нафта, зріджений природний газ, олово, нікелеві руди, вугілля, лісоматеріали, каучук, кава) — $ 69 млрд (г.ч. Японія — 18,0 %, США — 15,6 %, Сінгапур — 10,6 %, Південна Корея — 6,6 %, Китай — 4,1 %).
- Корисні копалини Індонезії
- Історія освоєння мінеральних ресурсів Індонезії
- Гірнича промисловість Індонезії
- Гідрогеологія Індонезії
- ↑ Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
- ↑ Kim, Kyunghoon (2021). Indonesia's Restrained State Capitalism: Development and Policy Challenges. Journal of Contemporary Asia. 51 (3): 419—446. doi:10.1080/00472336.2019.1675084. S2CID 211395480.
- ↑ Kim, Kyunghoon (2023). Key Features of Indonesia's State Capitalism Under Jokowi. Jas (Journal of Asean Studies). 10 (2). doi:10.21512/jas.v10i2.9075.
- Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X
 | Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про Індонезію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
