Експлорер-7 — Вікіпедія

Експлорер-7
Основні параметри
COSPAR ID	1959-009A
NORAD ID (TLE)	00022 (мапа)
Виготівник	Лабораторія реактивного руху
Оператор	НАСА
Тип апарата	науковий
Штучний супутник	Землі
Дата запуску	13 жовтня 1959,
Ракета-носій	Джуно-2
Номер запуску	AM-19A
Космодром	Мис Канаверал, СК-5
Тривалість польоту	понад 50 років
Технічні параметри
Маса	41,4
Розміри	діаметр 75 см, висота 75 см
Час активного існування	2 роки
Орбітальні дані
Ексцентриситет	0,035
Нахил орбіти	50,27°
Період обертання	101,38 хв
Апоцентр	1073 км
Перицентр	573 км

«Експло́рер-7» (англ. Explorer 7 — дослідник), інша назва «Експлорер С-1А» (англ. Explorer S-1A) — американський науковий космічний апарат типу С-1, запущений за програмою «Експлорер» 13 жовтня 1959 року^[1]. Апарат вимірював сонячне випромінювання в рентгенівській і водневій лініях спектра, досліджував енергетичні частинки і важкі первісні промені. Додатково апарат вивчав пробивну здатність мікрометеоритів, розпилення молекул і тепловий баланс Землі^[2].

Апарат складався з двох зрізаних конусів зі скловолокна, приєднаних до центральної циліндричної алюмінієвої секції. Найбільший діаметр був 75 см, висота усього апарата 75 см. Дві перехрещені дипольні антени для телеметрії з потужністю 1 Вт і робочою частотою 20 МГц розташовувались всередині центральної секції і частково стирчали назовні. На нижній частині апарата була змонтована антена з робочою частотою 108 МГц, що використовувалась для роботи радіомаяка, На поверхні центральної секції розташовувались п'ять болометрів для вимірювання випромінювання сонячної енергії і три детектори мікрометеоритів з сульфіду кадмію. В основі верхнього конуса розташовувались циліндрична іонна камера з віконцем зі фториду літію і циліндрична камера рентгенівського випромінювання з берилієвим віконцем. Біля вершини верхнього конуса розташовувався лічильник Гейгера. У центральній частині верхнього конуса розташовувалась іонізаційна камера для реєстрації первісних космічних променів.

Живлення забезпечували приблизно 3000 сонячних елементів, прикріплених до верхнього і нижнього конусів. Додатковим джерелом живлення були 15 нікель-кадмієвих акумуляторів, розташовані вздовж внутрішньої поверхні циліндричної секції, вони також допомагали підтримувати необхідну швидкість обертання, оскільки стабілізація здійснювалась обертанням апарата навколо поздовжньої осі.

13 жовтня 1959 року о 15:30:04 UTC ракетою-носієм Джуно-2 з космодрому Мис Канаверал відбувся запуск апарата «Експлорер-7». До лютого 1961 року апарат постійно наживо передавав дані. До 24 серпня 1961 року дані передавались із перервами. Апарат досі на орбіті^[3].

• Експлорер-7 [Архівовано 28 березня 2012 у Wayback Machine.] Каталог НАСА(англ.)
• С-1 Енциклопедія астронавтики(англ.)
• Експлорер-7 Космічна енциклопедія(англ.)