Венгард-3 — Вікіпедія

Венґард-3
англ. Vanguard 3
Венґард-3
Основні параметри
COSPAR ID1959-007A
NORAD ID (TLE)00020 (мапа)
ВиготівникДослідницька лабораторія ВМФ США (Naval Research Laboratory, NRL)
ОператорВМФ США
Тип апаратаорбітальний
Штучний супутникЗемлі
Обертів~ 182'000 станом на 17 липня 2004
Дата запуску18 вересня 1959, 5:20:07 UTC
Ракета-носійВенґард
КосмодромМис Канаверал, СК 18Ей
Технічні параметри
Маса22,7
Розміридіаметр 50,8 см
Джерела живленняртутно-цинкові батареї
Час активного існування84 доби
Орбітальні дані
Тип орбітиеліптична
Велика піввісь8'317,7 км
Ексцентриситет0,19
Нахил орбіти33,35°
Період обертання130 хвилини

Венгард-3 (англ. Vanguard 3) Авангард — передовий), інші назви Венгард SLV-7, Венгард TV-4BU, Венгард 3C — американський супутник для вимірювання магнітного поля Землі, сонячного рентгенівського випромінювання і його впливу на земну атмосферу, а також навколоземних мікрометеоритів. Останній супутник програми «Венгард». Завдяки даним з апарата було складено усебічний огляд магнітного поля Землі, було визначено нижню межу радіаційних поясів і здійснено підрахунок зіткнень з мікрометеоритами.

Супутник був магнієвою кулею діаметром 50,8 см. До кулі було приєднано конус зі скловолокна на основі фенолової смоли для магнітометра. Усередині куля була вкрита позолотою, а ззовні алюмінієвою плівкою з оксидом кремнію достатньої товщини для забезпечення теплового балансу при роботі апаратури.

Апарат мав протонний магнітометр, рентгенівську іонізаційну камеру і різні детектори мікрометеоритів.

Живлення забезпечували ртутно-цинкові батареї.

Політ

[ред. | ред. код]

18 вересня 1959 року о 5:20:07 UTC з мису Канаверал ракетою-носієм Венгард було запущено Венгард-3. Третій ступінь не відокремився від апарата, що заважало нормальній роботі. Передача даних припинилась 11 грудня 1959 року після 84 діб роботи. Супутник досі перебуває на орбіті, очікувана тривалість існування приблизно 300 років.

Джерела

[ред. | ред. код]