Жан-Луї Кюртіс — Вікіпедія

Жан-Луї Кюртіс
Jean-Louis Curtis
Ім'я при народженні	Луї Лаффіт — Louis Laffitte
Псевдонім	Жан-Луї Кюртіс
Народився	22 травня 1917(1917-05-22) Ортез, Франція
Помер	11 листопада 1995(1995-11-11) (78 років) Париж, Франція
Громадянство	Франція
Національність	француз
Діяльність	прозаїк, перекладач і есеїст
Мова творів	французька
Роки активності	1946—1995
Напрямок	реалізм
Жанр	роман, стаття, есей, переклад
Magnum opus	«Нічні ліси»
Членство	Французька академія і Académie de Béarnd
Премії	Ґонкурівська премія (1947), Велика літературна премія Французької академії (1972), Орден Почесного легіону

|Ukrcenter= |Примітки=

Жан-Луї́ Кюрті́с, справжнє ім'я Луї́ Лаффі́т (фр. Jean-Louis Curtis; Louis Laffitte, * 22 травня 1917, Ортез, Франція — † 11 листопада 1995, Париж, Франція) — французький прозаїк, перекладач і есеїст, лауреат Ґонкурівської премії (1947) за роман «Нічні ліси». Член Французької академії (1986—1995, крісло № 38, попередник — Жан-Жак Ґотьє, наступник — Франсуа Жакоб

Закінчивши католицький коледж у своєму рідному місті, Жан-Луї Кюртіс вступив на філологічний факультет університету в Бордо. Згодом став студентом Сорбонни, а від вересня 1937-го до липня 1939-го він перебуває у Великій Британії, вдосконалюючи свою англійську. Мобілізований у серпні 1939 року в 14 піхотний полк, Кюртіс у січні 1940-го переходить до військової авіачастини, де набирають добровольців. Після навчального курсу й іспитів він практикується як учень пілота у Версалі, потім у Нантеррі, а в травні 1940 року його переводять до Марокко. Практичний навчальний курс триває в Мекнесі, тоді в Касба-Тадлі. Демобілізувавшись наприкінці вересня 1940, Кюртіс повертається до Франції й учителює в ліцеї у Байонні. Успішно склавши кваліфікаційний іспит, у 1943 році він стає викладачем англійської мови в ліцеї у Лані^[1]. У серпні 1944-го Кюртіс вступає у Франко-піренейський корпус Пом'є^[2], який взяв участь у визволенні Франції.

1946 року він публікує свій перший роман «Молоді люди». У 1947-му одержує Ґонкурівську премію за роман «Нічні ліси». У 1955-му Кюртіс полишає викладацьку роботу й стає літератором-професіоналом. З 1963 по 1972 він член приймальної комісії в Національному центрі кіно. У 1972 Кюртіса нагороджують Великою літературною премією Французької академії за весь творчий доробок. Спеціалізувавшись на шекспірознавстві, він відповідає за французькі субтитри телевізійних екранізацій творів цього видатного драматурга, реалізованих на телебаченні Бі-бі-сі у 1978—1985 роки і трансльованих у Франції в середині 1980-х^[3]. У 1986 Кюртіса вибирають членом Французької академії. Він написав численні збірки пастишів на тему подій сучасности, як-от студентських заворушень у травні 1968-го і перемоги соціалістів у Франції у травні 1981-го.

Жан-Луї Кюртіс помер 11 листопада 1995 року від серцевого нападу. Похований на цвинтарі «Депар» (cimetière du Départ) міста Ортез^[4].

Романіст Мішель Уельбек ушанував його довгим пасажем у творі «Карта і територія» (Ґонкурівська премія, 2010).

• Ґонкурівська премія (1947)
• Велика літературна премія Французької академії (1972)
• Орден Почесного легіону

• Siegfried, Juillard, Paris, 1946 — «Зіґфрід»
• Les Jeunes Hommes, Juillard, Paris, 1946 — «Молоді люди»
• Les Forêts de la nuit, Julliard, Paris, 1947, Prix Goncourt — «Нічні ліси» (Ґонкурівська премія)
• Haute École, Julliard, Paris, 1950 — «Висока школа»
• Chers Corbeaux, Juillard, Paris, 1951 — «Любі круки»
• Les Justes Causes, Julliard, Paris, 1954 — «Справедливі справи»
• L'Échelle de soie, Julliard, Paris, 1956 — «Шовкова драбинка»
• Un Saint au néon, Denoël, Paris, 1956 — «Святий під неоном»
• А la recherche du temps posthume, Fasquelle, Paris, 1957 — «У пошуках посмертного часу»
• La Parade, Julliard, Paris, 1960 — «Парад»
• Cygne sauvage, Julliard, Paris, 1962 — «Дикий лебідь»
• Traduction du Roi Lear, Gallimard, Paris, 1965 — «Переклад „Короля Ліра“»
• La Quarantaine, Julliard, Paris, 1966 — «Карантин»
• Un jeune couple, Julliard, Paris, 1967 — «Пара молодят»
• Cinéma, Julliard, Paris, 1967 — «Кіно»
• Le Thé sous les cyprès, Julliard, Paris, 1969 — «Чай під кипарисами»
• Un miroir le long du chemin, Julliard, Paris, 1969 — «Дзеркало вздовж дороги»
• Le Roseau pensant, Julliard, Paris, 1971 — «Задумливий комиш»
• La Chine m'inquiète, Grasset, Paris, 1972 — réédité en 1999 dans la collection " Les Cahiers Rouges ", ISBN 2-246-11362-8 — «Китай мене непокоїть»
• Questions à la littérature, Stock, Paris, 1973, prix de la critique de la Société des gens de lettres — «Питання літературі» (Премія критики Товариства літераторів)
• L'Étage noble, Flammarion, Paris, 1976 — «Благородна верства»
• L'Horizon dérobé, Flammarion, Paris, 1978 — «Прихований обрій»
• La Moitié du chemin (Tome 2 de l'Horizon dérobé), Flammarion, Paris, 1980 — «Півдороги»
• Le Battement de mon cœur (Tome 3 de l'Horizon dérobé), Flammarion, Paris, 1981 — «Биття мого серця»
• Le Mauvais Choix (1984), Flammarion, Paris, 1984, ISBN 2-08-064615-X — «Поганий вибір»
• Une éducation d’écrivain, Flammarion, Paris, 1985 — «Письменницька освіта»
• Un rien m'agite, Flammarion, Paris, 1986 — «Нічого мене не хвилює»
• Les mœurs des grands fauves, Flammarion, Paris, 1987 — «Звичаї великих хижаків»
• Le Temple de l'amour, Flammarion, Paris, 1990, ISBN 2-7242-6133-X — «За́мок кохання»
• Lectures en liberté, Flammarion, Paris, 1991, — «Читання на волі»
• Charlus, Flammarion, Paris, 1991 — «Шарлю»
• La France m'épuise, Flammarion, Paris, 1992, ISBN 2-08-064453-X — «Франція мене виснажує»
• Le comble du chic, Flammarion, Paris, 1994 — «Найвищий шик»
• Le monde comme il va, Flammarion, Paris, 1995 — «Світ, який він є»
• Andromède, Albin Michel, Paris, 1996 — «Андромеда»

• 1962 : Les Bostoniennes) — «Бостонки», телефільм Іва-Андре Юбера за однойменним романом Генрі Джеймса

• Твори Жана-Луї Кюртіса в кишеньковому форматі [Архівовано 27 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Біографічні дані з Французької академії