Жужеляни — Вікіпедія

село Жужеляни
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Шептицький район
Тер. громада Белзька міська
Код КАТОТТГ UA46120010090077465
Основні дані
Населення 676
Площа 1,577 км²
Густота населення 428,66 осіб/км²
Поштовий індекс 80046
Телефонний код +380 3257
Географічні дані
Географічні координати 50°23′59″ пн. ш. 24°2′50″ сх. д. / 50.39972° пн. ш. 24.04722° сх. д. / 50.39972; 24.04722
Середня висота
над рівнем моря
199 м
Місцева влада
Адреса ради 80046, Львівська обл., Шептицький р-н, с. Жужеляни
Староста Леськів О.
Карта
Жужеляни. Карта розташування: Україна
Жужеляни
Жужеляни
Жужеляни. Карта розташування: Львівська область
Жужеляни
Жужеляни
Мапа
Мапа

CMNS: Жужеляни у Вікісховищі

Жужеля́ни (раніше: Жу́жель) — село в Україні, у Шептицькому районі Львівської області. Населення становить 676 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

31 грудня 1388 року князь Белзький Земовит IV надав польському шляхтичу — белзькому старості, варшавському хорунжому Павелу (Пашку) з Радзанова — поселення в Белзькій землі: Махнів з прилеглостями, Ульгувек, Зимне, Ощів, Жужель, Угнів, Піддубці, Вербичі.

Архітектор Петро Полейовський був автором проєкту палацу Маріанни Секежинської в селі (17761778 роки), роботи при його будівництві виконував львівський архітектор Франциск Ксаверій Кульчицький.

Парох села, отець Селецький Кирило сприяв появі тут першого дому Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.

Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі[1]. 6-15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Жужеля на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 43 українців[1]. У селі залишилося 85 поляків[1].

За радянсько-польським обміном територіями 15 лютого 1951 року село передане до УРСР, а частина польського населення переселена до Нижньо-Устрицького району, включеного до складу ПНР[1].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 676 100%

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Власниками (дідичами) села у 1770-х роках були польські шляхтичі Секежинські.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-426. (пол.)
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]