French
DeutschКадіївка — Вікіпедія
| Кадіївка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Луганська область | ||||||||
| Район | Алчевський район | ||||||||
| Тер. громада | Кадіївська міська громада | ||||||||
| Засноване | середина XIX ст. | ||||||||
| Статус міста | з 1932 року | ||||||||
| Населення | 74 546 (01.01.2019)[1] | ||||||||
| Агломерація | Алчевсько-Кадіївська | ||||||||
| Площа | 91,8 км² | ||||||||
| Густота населення | 812 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 94000 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6444 | ||||||||
| Координати | 48°34′5″ пн. ш. 38°39′31″ сх. д. / 48.56806° пн. ш. 38.65861° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 251,7 м | ||||||||
| Водойма | р. Комишуваха, права притока Луганки | ||||||||
| Назва мешканців | кадіївча́нин, кадіївча́нка, кадіївча́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Стаханів | ||||||||
| До станції | 2 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Міський голова | Борисов Юрій Валерійович | ||||||||
|
| |||||||||
Каді́ївка (у 1937—1943 — Се́рго, у 1978—2016 — Стаха́нов) — місто в Україні, адміністративний центр Кадіївської міської громади Алчевського району Луганської області. З 2014 року тимчасово окуповане російськими військами, контролюєтся маріонетковим режимом ЛНР.
До окупації більшовиками місто мало назву Кадіївка. У 1937 році назва була змінена.
У 1937 по 1943 рік місто називалося Серго на честь Г. К. Орджонікідзе.
З 1943 по 1978 рік місто повернуло назву Кадіївка.
У 1978 по 2016 рік місто називалося Стаханов на честь О. Г. Стаханова.
12 травня 2016 року місту повернуто історичну назву Кадіївка[2][3].
Місто розташоване у південно-східній частині Донецького кряжа, знаходиться біля залізничної станції Стаханов.
Сусідні населені пункти: міста Ірміно і Первомайськ на північному заході, Голубівка на півночі, села Весняне, Бердянка, селища Криничне, Тавричанське, села Богданівка, Зарічне, Червоний Лиман на північному сході, селища Криничанське, Яснодольськ на сході, села Кам'янка, Петрівка на південному сході, міста Брянка (примикає) на півдні, Алмазна (примикає) на південному заході, селище Калинове на заході.
Місто знаходиться в степному біомі.
Територією міста протікає річка Комишуваха. Права притока річки Лугань. Басейн Сіверського Дінця.
Місто виникло в процесі об'єднання кількох сіл, старе з яких належить до 1780 року. Назва Кадіївка з'явилася у 1894 році, з появою ще одного, нового населеного пункту, утвореного переселенцями із села Кадіївка Подільської губернії (Дослідження краєзнавця Авілова В,О.)[4]
- Докладніше: Радянська окупація України
З 1919 року місто було окуповано більшовиками.
1931 року сесія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету ухвалила рішення про будівництво нового упорядкованого міста. Ставок у центрі був засипаний, а на його місці розбили сквер, який проіснував до початку 1970-х років. У ніч з 30 на 31 серпня 1935 року на шахті «Центральне Ірміно» зміна Олексія Стаханова встановила світовий рекорд продуктивності праці на відбійні молотки, нарубавши за 5 годин 45 хвилин 102 тонни вугілля, перевиконавши норму в 14 разів. Так зародився стахановський рух.
1937 року місто перейменоване на Серго на честь більшовика Серго Орджонікідзе, що боровся з українськими військами. З 1943—1944 по 1978 роки місто мало нинішню назву — Кадіївка.
12 липня 1942 в ході Німецько-радянської війни місто було захоплене німецькими військами[5][6]. 3 вересня 1943 року захоплено військами Південного фронту в ході Донбаської операції[5].
У листопаді 1944 р. створено три райони (міські районні ради): Іллічівський, Брянський і Голубівський[7].
У 1950-х місто охоплювало селища, які пізніше виділилися в окремі міста — Брянка, Первомайськ, Кіровськ (нині Голубівка). Восени 1954 року в Кадіївці відкрито технічне училище, де розпочали навчання 280 випускників середніх шкіл.
15 лютого 1978 року з метою увічнення пам'яті О. Г. Стаханова Указом Президії Верховної Ради Української РСР Кадіївка була перейменована в Стаханов. Історичну назву було відновлено лише в 2016 році, після здобуття незалежності.
Перші виступи сепаратистів у місті зафіксовані 17 квітня 2014 року, коли терористи намагалися захопити управління міліції[8]. У ніч на 27 квітня, у переддень проголошення Луганської народної республіки, до міста прибула озброєна група бойовиків[9]. 1 травня міська рада Стаханова планувала розглянути питання щодо статусу регіону, проте засідання не відбулося через відсутність кворуму[10]. 2 травня було захоплено міськраду[11].
11 травня мешканці Стаханова брали участь у псевдореферендумі, забезпечивши заповнення 98 % бюлетенів в підтримку терористичної організації[12].
З часом місто потрапило до сфери впливу донських козаків, очолюваних громадянином Росії М. Козіциним, намісником Козіцина в Стаханові було призначено Павла Дрьомова[13][14]. 14 вересня стахановське угруповання заявило про вихід з-під юрисдикції «Луганської народної республіки», а ватажок "донських козаків" Дрьомов проголосив створення "незалежної" «Стаханівської козацької народної республіки»[15].
28 вересня 2014 року з'явилася інформація, що в окупованому Стаханові бойовики проводять обшуки в місцевих школах, — повідомив керівник групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук: «Знищується вся українська символіка. Керівництво терористів обіцяє, що буде вилучена вся українська навчальна література, а замість неї будуть завезені російські підручники»[16].
30 вересня 2014 року «Інформаційний спротив» повідомив, що зафіксовано перекидання до міста підрозділів 76-ї десантно-штурмової дивізії ПС РФ та діяльність російської станції РЕБ, що глушила мобільний зв'язок[17]. 5 листопада журналіст Роман Бочкала з посиланням на власні джерела повідомив, що в Стаханові підірвані з усім боєкомплектом 2 чи 3 системи залпового вогню окупантів[18].
14 листопада Стаханов було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[19].
До кінця 2014 року конфлікт між Стаханівськими козаками і керівництвом ЛНР поглибився. Так, Павло Дрьомов публічно звинуватив ватажка ЛНР Ігоря Плотницького у крадіжці вугілля, фальсифікації виборів та співпраці з членами Партії регіонів[20]. Натомість на боці ЛНР виступили російські спецслужби, які викрали Козіцина, а деяких його поплічників розстріляли[21].
Станом на 23 січня 2017 року, українська армія змогла просунутися вглиб на 500 метрів у бік міста Кадіївка та зайняла позиції, на яких раніше перебували терористи ЛНР — операція «Сухумі». Операція була проведена спільними зусиллями трьох батальйонів[22].
Сергій Братчук, спікер Одеської ОВА, повідомив про знищення російського військового складу у місті Кадіївка 9 липня 2022 року[23]. Знов про вибухи на складі повідомили 15 липня[24].
17 липня 2022 року ЗСУ вчергове знищили склад окупантів з боєприпасами у Кадіївці[25].
Уночі 19 вересня ЗСУ знищили базу російських військ, яку вони розмістили у Палаці Культури.[26]
Станом на 1919 рік у місті мешкало 38 тис. мешканців.
На початку ХХ століття після окупації більшовиками, почався голодомор в Україні[27] що зачепив також і Луганську область. Це мало негативний вплив на кількість населення, та етнічний склад міста.
Під час та після індустріалізації в місто та сусідні селища направляли людей з різних частин СРСР. Так вже у 1940 р. кількість населення становила 95 тис. осіб.
За переписом 2001 року кількість населення становила близько 90 152 осіб, разом з Алмазною та Ірміном — бл. 100 000.
У 2010 році середня кількість населення становила 94,3 тис. осіб.
1 січня 2011 року чисельність мешканців міста становила 93,7 тис. осіб[28].
Після початку російсько — української війни з міста виїхала велика кількість людей, тому зараз дати точну оцінку кількості мешканців складно.
Етнічний склад населення міста на 2006 рік був представлений так:
До Російсько-української війни в місті знаходились Стаханівський вагонобудівний завод, завод техвуглецю, завод феросплавів та інші.
Наразі території заводів використовуються як бази окупаційних військ. Обладнання на деяких заводах та підприємствах було вивезено до Російської Федерації.
Див. Вугільна промисловість України
У місті діяло об'єднання «Стахановвугілля» яке включало в себе 19 шахт.
Місто мало залізничну станцію, тролейбусну та трамвайну мережу, автобусне сполучення з сусідніми містами.
Після початку російсько — української війни залишилось лише автобусне сполучення.
- Докладніше: Залізнична станція Стаханів
У місті існує залізнична станція Стаханів. Побудована в 1878 році.
Через Російсько-українську війну залізничне сполучення не функціонує.
- Докладніше: Кадіївський трамвай
У місті існувала трамвайна мережа з 1937 року по 2007 рік. Максимальна кількість марштурів за час існування сягала 3.
- Докладніше: Кадіївський тролейбус
У 1970 році була побудована тролейбусна мережа, та по місту почали курсувати тролейбуси. У різні роки експлуатувались тролейбуси Київ-6, ЗіУ-5, ЗіУ-682В, ЛАЗ-52522.
У 2008 році тролейбуси перестали курсувати.
15 липня 2010 року відновилася робота тролейбусів за маршрутом № 101 Фестивальна-Південний.
31 серпня 2011 року тролейбусне сполучення в місті остаточно припинило своє існування.
- Бакульманов Олег Васильович (1963—2014) — боєць Добровольчого корпусу «Правого Сектору», учасник російсько-української війни.
- Бірюков Олексій Петрович (1917—1996) — український скульптор.
- Вертіков Дмитро Андрійович — український економіст.
- Горянський Володимир Вікторович — український актор, телеведучий.
- Губський Ігор Іванович (* 1954) — український художник.
- Дронов Олексій Іванович (* 1959) — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2009).
- Кирилов Іван Федорович — заслужений художник УРСР.
- Куклін Микола Михайлович (нар. 1923) — український живописець.
- Дмитро Валерійович Лалєнков (1966) — український актор та сценарист. Заслужений артист України.
- Федоров Іван Григорович — Герой Радянського Союзу.
- Філарет (Звєрєв) — єпископ Новокаховський та Генічеський Української Православної Церкви (Московського патріархату).
З 2014 року усі ЗМІ у Кадіївці контролюються РФ у вигляді режиму «ЛНР».
- Газета «Казачий вестник»[30]. Засновник: Павло Леонидович Дрьомов.
- Радіостанція «Казачье радио» (немає у радіоефірі з 2021 г.)[30]. Засновник: Павло Леонидович Дрьомов.
- Телеканал «Новый канал Новороссии» (немає з 2020 г.)[30]. Засновник: Павло Леонидович Дрьомов.
- Газета «Стахановское Знамя»[31][32]. Керівник: Тертичний Віктор Петрович.
- Газета «Футбольное обозрение». Керівник: (поки немає інформації).
- Стаханов (значення)
- Костел Святого Ігнатія (Кадіївка) (зруйнований 1950 року)
- Блог краєзнавця Володимира Авілова. Історія Кадіївки: вигадки та факти
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 23 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
- ↑ UNIAN. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
- ↑ Алексеевич, Авилов Владимир. Блог краеведа Владимира Авилова (рос.). Процитовано 21 липня 2024.
- ↑ а б Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
- ↑ Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення в місті Кадіївці, Ворошиловградської області, трьох міських районних Рад депутатів трудящих — Іллічівської, Брянської і Голубівської» від 11 листопада 1944 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1945. — № 7–8 (1 квітня). — С. 17.
- ↑ В Стаханові на Луганщині сепаратисти оточили міськвідділ МВС. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ Сепаратисти вночі увірвалися в Стаханов — Тимчук. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ У Стаханові депутати міськради зірвали спробу призначити референдум про статус регіону. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- ↑ Горсовет Стаханова захватила банда сепаратистов. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- ↑ Результаты референдума в Стаханове 11 мая. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ Стаханівська народна республіка. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ Атаман Дремов против «ЛНР»: «Мы построим Казацкую народную республику Стаханова!». Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ Стаханов проголосив незалежність від ЛНР і обрав «народного мера»-регіонала. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ Бойовики у Стаханові розпочали обшуки у школах і нищать українську символіку — Д.Тимчук. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
- ↑ Росія висадила на Донбас дивізію десанту[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Партизани підірвали кілька російських «Градів» — журналіст[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Кабінет міністрів України. Розпорядження від 7 листопада 2014 р. № 1085-р. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 6 січня 2015.
- ↑ Журналист Иванов: Руководство «ЛНР» послало против взбунтовавшегося Стаханова войска
- ↑ Intelligence services Russian Federation took out the ataman — the terrorist Kozitsin to Moscow and killed his colleagues. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
- ↑ Українські війська зайняли нові позиції в зоні АТО. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Софія Лазарова (9 липня 2022). ЗСУ за добу знищили три склади боєприпасів окупантів. НВ.
- ↑ В окупованій Кадіївці на Луганщині горить ворожий склад боєприпасів. ВІДЕО. Новинарня.
- ↑ ЗСУ знищили склад з боєприпасами в окупованій Кадіївці (Стаханові). ВІДЕО. Цензор.нет. 18 липня 2022.
- ↑ У Кадіївці знищили базу окупантів, яку вони розмістили у Палаці культури. Мілітарний (укр.). Процитовано 10 грудня 2022.
- ↑ Колективізація і голод на Україні: 1929-1933 Збірник матеріалів і документів.
- ↑ Чисельність населення на 1 січня 2011 року та середня за 2010 рік.
- ↑ Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
- ↑ а б в Казачья медиа группа (г. Стаханов).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Стахановское знамя" у "ВКонтакті.
- ↑ Стахановское знамя в Україні.
- Облікова картка[недоступне посилання з липня 2019]
- Стахановський ресурсний центр громадських ініціатив та захисту прав людини «КАДІЄВКА» [Архівовано 13 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Стаханов. Пошта на базі доменів: Стаханов: перше міське ком'юніті та Стаханов. Інфо: віртуальне місто [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
| Алчевський район |   | |
|---|---|---|
| Довжанський район | ||
| Луганський район | ||
| Ровеньківський район | ||
| Сватівський район | ||
| Сіверськодонецький район | ||
| Старобільський район | ||
| Щастинський район | ||
Міста Луганської області | ||
|---|---|---|
Алмазна · Алчевськ · Антрацит · Боково-Хрустальне · Брянка · Вознесенівка · Гірське · Голубівка · Довжанськ · Зимогір'я · Золоте · Зоринськ · Ірміно · Кадіївка · Кипуче · Кремінна · Лисичанськ · Луганськ · Лутугине · Міусинськ · Новодружеськ · Олександрівськ · Отаманівка · Перевальськ · Петрово-Красносілля · Попасна · Привілля · Ровеньки · Рубіжне · Сватове · Сіверськодонецьк · Сокологірськ · Сорокине · Старобільськ · Суходільськ · Хрустальний · Щастя |  | |
 | ||
 | |
|---|---|
| У соціальних мережах | |
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
 | Це незавершена стаття з географії Луганської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |