Казанка (центр громади) — Вікіпедія

селище Казанка
Герб Казанки Прапор Казанки
Країна	Україна
Область	Миколаївська область
Район	Баштанський район
Тер. громада	Казанківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA48020130010047500
Основні дані
Засновано	1800 (224 роки)
Статус	із 26 січня 2024 року
Площа	13 км²
Населення	▼ 6 523 (01.01.2022)[1]
Густота	564,8 осіб/км²;
Поштовий індекс	56000—56008
Телефонний код	+380 5164
Географічні координати	47°50′17″ пн. ш. 32°49′34″ сх. д. / 47.83806° пн. ш. 32.82611° сх. д. / 47.83806; 32.82611
Висота над рівнем моря	89 м
Водойма	р. Висунь
Відстань
Найближча залізнична станція:	Казанка
До станції:	9 км
До обл. центру:
- залізницею:	122 км
- автошляхами:	132 км
Селищна влада
Адреса	56000, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с-ще Казанка, вул. Миру, 228
Голова селищної ради	Асмолов Олексій Вікторович
Вебсторінка	Казанківська селищна рада.
Карта
Казанка
Казанка
Казанка у Вікісховищі

Каза́нка — селище в Україні, адміністративний центр Казанківської селищної громади Баштанського району Миколаївської області.

Селище Казанка розташоване за 132 км від обласного центру, 35 км від міста Кривий Ріг на автошляху національного значення Н11. За 9 км від селища розташована однойменна залізнична станція.

Засноване у 1800 році селянами-переселенцями з Курської губернії. Перші поселенці прибули на свято Казанської ікони Божої матері на честь якого й назвали село.

За даними на 1859 рік у казенному селі Єлизаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 4487 осіб (2347 чоловіків та 2140 жінок), налічувалось 686 дворових господарств, існувала православна церква^[2].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Казанківської волості, мешкала 4881 особа, налічувався 881 двір, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, церковно-приходська школа, відкрита у 1872 році^[3], земська станція, 13 лавок, трактир, винний склад, 2 постоялих двори, відбувались базари по неділях та ярмарки: 25 березня, 15 травня та 14 вересня,^[4]. За 5 верст — молитовний будинок. За 7 верст — залізнична станція.

1974 року засновано Казанківський історичний музей.

13 квітня 2015 року в селищі невідомими патріотами повалено пам'ятник Леніну.

29 вересня 2017 року шляхом об'єднання Казанківської селищної ради та Великоолександрівської, Дмитрівської, Дмитро-Білівської, Лагодівської, Миколаївської, Михайлівської, Новоданилівської, Троїцько-Сафонівської сільських рад Казанківського району утворена Казанківська селищна громада з адміністративним центром в селищі Казанка.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Казанківського району, селище увійшло до складу новоутвореного Баштанського району^[5].

26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, селище міського типу Казанка набуло статусу селища^[6].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Уродженці селища

• Бурлака Валерій Сергійович (1945—2003) — український графік
• Зубик Євгеній Олександрович (1989—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни
• Кремінь Тарас Дмитрович (нар. 1978) — український політик, науковець, громадський діяч, уповноважений із захисту державної мови
• Мирович Анатолій Іванович (1914—1976) — радянський військовий льотчик
• Нікулін Анатолій Данилович (1937—2004) — колгоспник, механізатор; повний кавалер ордена Трудової Слави

• Чабанка

• Історія міст та сіл УРСР (рос.).
• Облікова картка.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

• Моя Казанківщина. [Архівовано 6 серпня 2015 у Wayback Machine.]