Коривайрачина — Вікіпедія

Коривайрачина
13°20′30″ пд. ш. 72°53′19″ зх. д. / 13.34155556° пд. ш. 72.88869444° зх. д. / -13.34155556; -72.88869444
Країна	Перу
Розташування	Куско La Convención Provinced
Тип	населений пункт і археологічна пам'ятка
Площа	600 га
Коривайрачина Коривайрачина (Перу)

Коривайрачина (кеч. Quriwayrachina — Золотоплавильня) — стародавнє місто в Андах часів інкської держави Тауантінсую. Час його заснування невідомий. Слугувало опорою для спротиву іспанським конкістадорам. Розшукано британським та перуанськими археологами на чолі із Пітером Фростом у 2001 році.

Місто розташовано на горі Вероніка гірського хребта Кордильєра-Вількабамба (на висоті 3900 м над рівнем морі) та 40 км на відстані від Мачу-Пікчу. Він знаходиться на 88-му км залізниці Куско — Мачу-Пікчу (точніше Отальамба), де починається туристичний маршрут відомий як Тропа Інків. Поруч проходить річка Урубамба, на іншому боці якої руїни іншого міста інків — Льяктапати.

Місто на сьогоднішній момент розкопок складається з більш ніж 200 будівель і структур, зокрема круглі будинки, склади, кладовища і похоронні вежі, дороги, водопровід, сільськогосподарські тераси, гребля, піраміда, восьмикілометровий канал. Серед знахідок — священна церемоніальна платформа, поруч — вироблена срібна копальня. Ймовірно тривалий час місто було металургійним центром інків, де оброблялися золото та срібло доволі своєрідним засобом: «робили декілька глиняних форм, на кшталт іспанського квіткового горщика, з численними отворами по боках або повітрявідводу. У них клали вугілля, зверху — метал, ставили на пагорбах чи схилах, де вітер дме з найбільшою силою, і так добували з нього срібло, який потім очищали і обробляли за допомогою маленьких надувних хутра, або трубок, через які вдувати повітря». Про цей засіб йдеться у хроніста Педро де Сьєса де Леон^[1].

За часів Інків Вількабамби, тобто збройного спротиву іспанським загарбникам, Коривайрачина внаслідок вигідного розташування перетворилося на військову та економічну базу інків.

• BBC News. Peru's new Machu Picchu^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Grob, Onno: «Die letzte Zuflucht der Inka» in: National Geographic Deutschland Mai 2002, S.92-93