Пачамама — Вікіпедія

Символ Пачамами - інкська чакана (Храм Трьох Вікон, Мачу-Пікчу, Перу)
Інкська чакана Храму Сонця. Пісак, Перу

Пачамама (кечуа досл. земля + мама, тобто «Матінка Земля»), інакше Мама Пача — одне з головних божеств у міфології індіанських народів Півдня Південної Америки, що входили до складу Інкської імперії, — кечуа, кічуа, кальчаків тощо.

За переказами з лона Пачамами на світ з'явилося людство.

Кожне інкське поле мало ідола Пачамами у вигляді видовженого каменю.

Під час оранки зазвичай влаштовували обряд «годівлі Пачамами» — виливали трошки чічі (кукурудзяної горілки) у землю, а самого ідола посипали кукурудзяним борошном, щоб Матінка Земля забезпечила добрий врожай.

Також Пачамама, поруч зі своїм сином Льястаєм, виступає заступницею усіх диких тварин, відповідно може сприяти або й заважати ловам мисливців.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пачамама