Костюченко Леонід Михайлович — Вікіпедія

Костюченко Леонід Михайлович
Народився	14 вересня 1955(1955-09-14) (69 років) Ягідне, Дніпропетровська область
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Посада	народний депутат України[1]
Нагороди

Леоні́д Миха́йлович Костюче́нко (нар. 14 вересня 1955, село Ягідне, Дніпропетровська область) — український політик, громадський діяч. Голова ради, президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, заступник голови Федерації роботодавців транспорту України з питань міжнародних перевезень пасажирів та вантажів. Міністр транспорту України (1999—2001), Заслужений працівник транспорту України, Народний депутат України другого скликання.

Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту (1978), інженер-електромеханік. Харківський автомобільно-дорожній інститут (1993), інженер-економіст.

Кандидат технічних наук. Дисертація «Удосконалення ходових частин рухомого складу комбінованого транспорту» (Східноукраїнський державний університет, 2000).

Академік транспортної академії України.

Автор багатьох наукових та науково-практичних видань у сфері транспорту, у галузі міжнародних автомобільних перевезень.

• 1972—1973 — слюсар Дніпропетровського тепловозоремонтного заводу.
• 1973—1978 — студент Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту.
• 1978—1980 — майстер, технолог, 1980—1982 — секретар комсомольської організації Дніпропетровського тепловозоремонтного заводу.
• 1982—1987 — заступник директора, директор молодіжного табору «Джерело».
• 1987—1990 — заступник директора автобази № 2 міста Дніпропетровськ.
• З 1990 — голова Індустріальної райради і виконкому міста Дніпропетровська.
• Січень 1996 — червень 1997 — заступник Міністра^[2][3], червень 1997 — жовтень 1999 — перший заступник Міністра транспорту України^[4][5], 5 жовтня 1999 — 29 травня 2001 — Міністр транспорту України^[6][7]; член Урядового комітету економічного розвитку (з 17 лютого 2000).

Народний депутат України 2-го скликання з квітня 1994 (2-й тур) до квітня 1998, Індустріальний виборчій округ № 77, Дніпропетровська область, висунутий трудовим колективом. Голова підкомітету з питань транспорту і зв'язку Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член групи МДГ (до цього — групи «Єдність»). На час виборів: голова ради і виконкому Індустріальної райради народних депутатів міста Дніпропетровська.

Член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України України (квітень 2004 — травень 2005).

19 травня 2011 року обраний Головою Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України.^[8]

На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 24^[9].

Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, орденом «За заслуги» ІІІ (червень 2007)^[10], II (серпень 2010)^[11] ступенів.

• Орден «За заслуги» I ступеня^[12]

Українець. Батько Михайло Тихонович (1932), мати Лідія Василівна (1933). Дружина Людмила Григорівна (1955). Дочка Катерина (1978).

• http://who-is-who.com.ua/bookmaket/dnepropetrovsk/8/42.html^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• https://web.archive.org/web/20100417014635/http://frtu.kiev.ua/ker_1.html

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.