Кховар — Вікіпедія

Кховар
кхов. کھووار زبان
"Кховар" письмом кховар (насталік).
"Кховар" письмом кховар (насталік).
Поширена вПакистан
РегіонЧитрал
ЕтнічністьКхо
Носії578 100 (2020)[1]
ПисемністьПисьмо кховар (насталік)
КласифікаціяІндоєвропейські мови
Офіційний статус
РегулюєАсоціація просування мови Кховар[2]
Коди мови
ISO 639-3khw
Кховар — мала мова Пакистану, якою говорять переважно у Читралі, зображена на цій карті.
Ареал поширення мови Кховар.

Кховар (кхов. کھووار زبان, трансліт. khowār, kʰɔːwaːr), також відома, як читралі, — дардська мова індоарійської сім'ї мов, якою говорять переважно у Читралі та навколишніх територіях, що в Пакистані.[3]

Кховар — лінгва-франка Читралу[3], нею також говорять у районах Гупіс-Ясін та Гізер, а також у районі Сват[4].

Носії кховар значною мірою переїхали до міст Пакистану: у Пешаварі, Ісламабаді, Лахорі, Карачі є значні спільноти кхо. Нею, як другою мовою, також говорять калаші[5]. Вона тісно пов'язана з іншими індоарійськими мовами: пенджабською, західнопенджабською, синдською, західними мовами пахарі[6].

Назви

[ред. | ред. код]

Самоназва, Khō-wār[7], означає «мова (wār) народу кхо». У часи Британської Індії, англійці називали її «Chitrālī» (від регіону Читрал), або «Qāshqārī».[7] У пуштунів і бадахшанців вона називалась «Kashkār»[8]. Також є назва, яку використав Лейтнер 1880 — «Arnyiá»[9], або «Arniya», що походить від назви частини долини Ясін у мові шина, де говорять мовою кховар[7].

Історія

[ред. | ред. код]

Кховар поширилась у Читралі з північної частини регіону[10][11]. За Моргенстьєрне, кховар походить з північного Читралу, з долин навколо Мастуджа[10]. Кховар став поширюватись на південь Читралу приблизно на початку XIV століття[10].

Кховар поділяє значну кількість морфологічних рис із сусідніми іранськими мовами Бадахшану, що показує на те, що прамова кховар давно утворилась саме в цьому місці, хоча враховуючи зв'язки з мовою гандхарі, ймовірно її носії прийшли з півдня в першому тисячолітті до нашої ери, можливо, через Сват і Дір[11].

Георг Моргенстьєрне заявив: «Кховар у багатьох аспектах є найбільш архаїчною з усіх сучасних індійських мов, вона зберегла значну частину відмінків санскриту, та багато слів збереглися майже у такому ж вигляді, як у санскриті»[12]:3.

Фонологія

[ред. | ред. код]

У кховар є різні діалекти із можливими фонемічними відмінностями[13]. У наступних таблицях наведено фонологію мови кховар[14][15][16].

Голосні

[ред. | ред. код]
Передні Середні Задні
Високі i u
Середні ɛ ɔ
Низькі ɑ

У кховар також можуть бути носові голосні та довгі /ɑː/, /ɛː/, /iː/, /ɔː/, та/uː/. Джерела не мають однозначної думки, чи є фонемічною довжина голосних. Один з авторів стверджує, що «довгота голосних спостерігається переважно як замінна. Довжина голосного фонологічного значення відзначається набагато рідше»[13]. На відміну від сусідньої та спорідненої мови калаша, кховар не має ретрофлексних голосних[14].

Приголосні

[ред. | ред. код]
Губні Ясенні Ретрофлексні Середньопіднебінні Задньоязикові Язичкові Гортанні
Носові m n
Проривні глухі p t ʈ k q
дзвінкі b d ɖ g
придихові pʰ tʰ ʈʰ kʰ
Африкати глухі ts ʈʂ tɕ
дзвінкі dz ɖʐ dʑ
придихові tsʰ ʈʂʰ tɕʰ
Фрикативні глухі f s ʂ ɕ x h
дзвінкі z ʐ ʑ ɣ
Апроксиманти ʋ l(ʲ) ɫ j (w)
Одноударні ɾ

Алофони /x ɣ h ʋ ɾ/: [χ ʁ ɦ w ɹ], відповідно[16]. /q x ɣ f/, у більшості індоарійських мов, є тільки у запозиченнях з перської та арабської, але в кховар вони існують і в словах власного походження[17].

Тон

[ред. | ред. код]

Кховар, як і більшість дардських мов, має фонемічний тон або розрізнення за наголосом[18].

Орфографія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Письмо кховар

Кховарське письмо походить від абетки урду. Воно має додаткові літери на позначення звуків, яких в урду немає. Як і урду, кховар зазвичай записується насталіком.

З кінця XIX століття, письменники й правителі князівства Читрал доклали чимало зусиль задля поширення освіти та літератури мовою кховар. Спочатку, Мірза Мухаммад Шакур і Принц Таджумал Шах Мохфі прийняли перську абетку, що використовувалась у сусідньому Афганістані. Втім, перська абетка не мала літер для звуків, що були лиш у кховар. На початку XX століття, у роки британського правління, освіта мовою урду стала поширеною серед індусів-мусульман[19]. Читральські письменники, Сір Насір уль-Мульк та Мірза Мухаммад Ґафран вирішили, що писемність урду краще підходить для мови кховар. Та все ж, в абетці урду теж бракувало літер на позначення звуків кховар. Зрештою, було створено нові літери. Процес стандартизації йшов аж до 1970-х років. Також були спірні моменти. Деякі виступали за зменшення кількості літер до мінімуму, та пропонували прибрати арабські літери, що не представляють окремі звуки у кховар та представляють такі ж звуки, як вже наявні літери (наприклад, літери ث، ذ، ص‎, звучать так само як і літери س، ز، س‎ відповідно). Усього до абетки урду з 37 літер було додано 6, і сучасне кховарське письмо складається з 43 літер.[20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Eberhard, David M., Gary F. Simons, and Charles D. Fennig (eds.). 2023. Ethnologue: Languages of the World (вид. 26). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Khowar
  2. ↑ Faizi, Inayatullah. Development of Khowar as a Literacy Language, Results of interaction between linguists and language community: Case study in Chitral, Northern Pakistan (PDF). NWFP-Pakistan: Govt Degree College Chitral.
  3. ↑ а б Jain, Danesh; Cardona, George (26 липня 2007). The Indo-Aryan Languages (англ.). Routledge. с. 843. ISBN 978-1-135-79711-9.
  4. ↑ Cardona, George (2007). The Indo-Aryan Languages. с. 843.
  5. ↑ Heegård Petersen, Jan (30 вересня 2015). Kalasha texts – With introductory grammar. Acta Linguistica Hafniensia (англ.). 47 (sup1): 1—275. doi:10.1080/03740463.2015.1069049. ISSN 0374-0463. S2CID 218660179.
  6. ↑ M. Oranskij, «Indo-Iranica IV. Tadjik (Régional) Buruǰ ‘Bouleau,’» in Mélanges linguistiques offerts à Émile Benveniste, Paris, 1975, pp. 435–40.
  7. ↑ а б в Шаблон:LSI
  8. ↑ O'Brien, Donatus James Thomond (1895). Grammar and vocabulary of the K̲h̲owâr dialect (Chitrâli). Lahore: Civil and military gazette press. с. i.
  9. ↑ Leitner, Gottlieb William (1880). Kafiristan. Section 1: the Bashgeli Kafirs and their language. Lahore: Dilbagroy. с. 43. Процитовано 6 червня 2016.
  10. ↑ а б в Rensch, Calvin Ross (1992). Sociolinguistic Survey of Northern Pakistan: Languages of Chitral (PDF) (англ.). National Institute of Pakistan Studies, Quaid-i-Azam University. с. 28—29, 98—99.
  11. ↑ а б Dani, Ahmad Hasan (2001). History of Northern Areas of Pakistan: Upto 2000 A.D. (англ.). Sang-e-Meel Publications. с. 66. ISBN 978-969-35-1231-1.
  12. ↑ Morgenstierne, Georg (1974). Languages of Nuristan and surrounding regions. У Jettmar, Karl; Edelberg, Lennart (ред.). Cultures of the Hindukush: selected papers from the Hindu-Kush Cultural Conference held at Moesgård 1970. Beiträge zur Südasienforschung, Südasien-Institut Universität Heidelberg. Т. 1. Wiesbaden: Franz Steiner. с. 1—10. ISBN 978-3-515-01217-1. The main language of Chitral is Khowar, in many respects the most archaic of all modern Indian languages, retaining a great part of Sanskrit case inflexion, and retaining many words in a nearly Sanskritic form.
  13. ↑ а б Edelman, D. I. (1983). The Dardic and Nuristani Languages. Moscow: Institut vostokovedenii︠a︡ (Akademii︠a︡ nauk SSSR). с. 210.
  14. ↑ а б Bashir, Elena L. (1988), Topics in Kalasha Syntax: An areal and typological perspective (PDF), Ph.D. Dissertation, University of Michigan: 37—40, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016, процитовано 11 лютого 2024
  15. ↑ Bashir, Elena L.; Nigah, Maula; Baig, Rahmat Karim (2004), A Digital Khowar-English Dictionary with Audio
  16. ↑ а б Liljegren, H.; Khan, A. (2017). Khowar. Journal of the International Phonetic Association. 47 (2): 219—229. doi:10.1017/S0025100316000220. S2CID 232348235.
  17. ↑ Cardona, George; Jain, Dhanesh, ред. (2003). The historical context and development of Indo-Aryan. The Indo-Aryan Languages. Routledge language family series. London: Routledge. с. 932. ISBN 0-7007-1130-9.
  18. ↑ Baart, Joan L. G. (2003), Tonal features in languages of northern Pakistan (PDF), National Institute of Pakistan Studies, Quaid-i-Azam University and Summer Institute of Linguistics, с. 3, 6
  19. ↑ Hutchinson, John; Smith, Anthony D. (2000). Nationalism: Critical Concepts in Political Science (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-0-415-20112-4. In the nineteenth century in north India, before the extension of the British system of government schools, Urdu was not used in its written form as a medium of instruction in traditional Islamic schools, where Muslim children were taught Persian and Arabic, the traditional languages of Islam and Muslim culture. It was only when the Muslim elites of north India and the British decided that Muslims were backward in education in relation to Hindus and should be encouraged to attend government schools that it was felt necessary to offer Urdu in the Persian-Arabic script as an inducement to Muslims to attend the schools. And it was only after the Hindi-Urdu controversy developed that Urdu, once disdained by Muslim elites in north India and not even taught in the Muslim religious schools in the early nineteenth century, became a symbol of Muslim identity second to Islam itself. A second point revealed by the Hindi-Urdu controversy in north India is how symbols may be used to separate peoples who, in fact, share aspects of culture. It is well known that ordinary Muslims and Hindus alike spoke the same language in the United Provinces in the nineteenth century, namely Hindustani, whether called by that name or whether called Hindi, Urdu, or one of the regional dialects such as Braj or Awadhi. Although a variety of styles of Hindi-Urdu were in use in the nineteenth century among different social classes and status groups, the legal and administrative elites in courts and government offices, Hindus and Muslims alike, used Urdu in the Persian-Arabic script.
  20. ↑ Ahmadriza, Fareed. Hussain, Mumtaz. کھوار حروف تہجی کی تاریخ History of the Khowar Alphabet http://www.mahraka.com/khowar_alphabets.html

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Bashir, Elena (2001) «Spatial Representation in Khowar». Proceedings of the 36th Annual Meeting of the Chicago Linguistic Society. Chicago: Chicago Linguistic Society.
  • Decker, Kendall D. (1992). Languages of Chitral. Sociolinguistic Survey of Northern Pakistan. Т. 5. Islamabad: National Institute of Pakistan Studies, Quaid-i Azam University and Summer Institute of Linguistics. ISBN 969-8023-15-1.
  • L'Homme, Erik (1999) Parlons Khowar. Langue et culture de l'ancien royaume de Chitral au Pakistan. Paris: L'Harmattan.
  • Morgenstierne, Georg (1936) «Iranian Elements in Khowar». Bulletin of the School of Oriental and African Studies, Vol. VIII, London.
  • Badshah Munir Bukhari (2001) Khowar language. University publisher. Pakistan
  • Morgenstierne, Georg (1947) «Some Features of Khowar Morphology». Norsk Tidsskrift for Sprogvidenskap, Vol. XIV, Oslo.
  • Morgenstierne, Georg (1957) Sanskritic Words in Khowar. Felicitation Volume Presented to S. K. Belvalkar. Benares. 84–98 [Reprinted in Morgenstierne (1973): Irano-Dardica, 267–72]
  • Mohammad Ismail Sloan (1981) Khowar-English Dictionary. Peshawar. ISBN 0-923891-15-3.
  • Strand, Richard F. (2022). Phonatory Location in the Far North-Western Indo-Âryan Languages. У Baart, Joan L.G.; Liljegren, Henrik; Payne, Thomas E. (ред.). Languages of Northern Pakistan: Essays in Memory of Carla Radloff. Karachi: Oxford University Press. с. 446—495.
  • Zeal News
  • Cultural diversity of Chitral, Chitral Today.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Khowar language
Wikimedia Incubator
Wikimedia Incubator
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кховар&oldid=43594137