Кшиштоф Кезгайло Завіша — Вікіпедія

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Кшиштоф Завіша.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Завіша.
Кшиштоф Кезгайло Завіша
Кшиштоф Кезгайло Завіша
Кшиштоф Кезгайло Завіша
Кшиштоф Кезгайло Завіша
родовий герб Лебідь
Ловчий великий литовський
25 жовтня 1629 — 27 травня 1637
Монарх: Сигізмунд III Ваза, Владислав IV Ваза
Попередник: Ян Кароль Нарушевич
Наступник: Пйотр Кароль Долмат Ісайковський[pl]
Писар великий литовський
27 травня 1637 — вересень 1649
Монарх: Владислав IV Ваза, Ян II Казимир
Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського
1639 — 1639
Монарх: Владислав IV Ваза
Попередник: Кшиштоф Кишка, Міколай Кшиштоф Сапіга[be], Ян Владислав Александровіч[be], Микола Млечко, Антоній-Ян Тишкевич
Наступник: Томаш Сапіга[be], Якуб Теодор Кунцевич
Маршалок Сейму Речі Посполитої
11 лютого 1642 — 26 лютого 1642
Монарх: Владислав IV Ваза
Попередник: Богуслав Лещинський
Наступник: Єжи Себастьян Любомирський
Маршалок надвірний литовський
вересень 1649 — 1654
Монарх: Ян II Казимир
Попередник: Антоній-Ян Тишкевич
Наступник: Теодор Александр Ляцький
Маршалок великий литовський
1654 — 1669
Монарх: Ян II Казимир, Міхал Корибут Вишневецький
Попередник: Александр Людвік Радзивілл
Наступник: Александр Гіларій Полубінський
Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського
1667 — 1667
Монарх: Ян II Казимир
Попередник: Міколай Стефан Пац[be]
Наступник: Єжи Дзєвялтовський[pl]
Каштелян віленський
листопад 1669 — 23 січня 1670
Монарх: Міхал Корибут Вишневецький
Попередник: Міхал Казімєж Пац
Наступник: Міколай Стефан Пац[pl]
 
Народження: 1578
Смерть: 23 січня 1670(1670-01-23)[1]
Країна: Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Рід: Завіші (рід)
Батько: Андрій Ян Завішаd
Шлюб: Катажина з Тишкевичівd[2]
Діти: Анджей Казімєж Завішаd, Анна Констанція з Завішівd[3] і Ян Єжи Завішаd

Кшиштоф Кезгайло Завіша, Кшиштоф на Бакштах Завіша (Ке(є)з(ж)г(ґ)айло — від біл. Кезгайла, лит. Kęsgaila, пол. Kieżgajło) гербу Лебідь (нар. 1578 — пом. 23 січня 1670, Вільно) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, ловчий (1629—1637) і писар (1637—1649) великий литовський, маршалок Головного трибуналу (1639, 1667), Сейму (1642), надвірний (1649—1654) і великий (1654—1669) литовський, каштелян віленський (1669—1670); староста мінський (1631—1645), браславський (1645) і чечерський (1664).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1578 року в родині майбутнього воєводи мінського та підскарбія великого литовського Андрія (Анджея) Яновича Завіші та Софії, доньки старости слонімського Михайла Григоровича Воловича[be]. Мав сестер Барбару (померла молодою) і Зофію (була монашкою) та брата Миколая — єзуїта, засновника кафедри філософії у Віленській академії, який помер молодим у Римі[4].

Імовірно, навчався у Віленській академії. Це підтверджується і працею там брата Миколая, і те, що Кшиштоф міг бути учнем шведського теолога та поета Лаврентія Бойєра[lt], який від 1603 року викладав у цьому навчальному закладі[5]. Підписувався у документах як Кшиштоф на Бакштах Завіша — від родового маєтку Бакшти[be], який займав території сучасних Пуховицького та Червенського районів Мінської області Білорусі.

25 жовтня 1629 року був призначений ловчим великим литовським[6]. Отримав староство мінське (1631—1645), пізніше — браславське (1645)[7]. Обирався від Слонімського повіту послом на сейм 1631 року[8]. Був членом генеральної конфедерації, створеної 16 липня 1632 року[9]. Був послом на конвокаційний сейм 1632 року від Мінського повіту[10]. Був електором Владислава IV Вази від Мінського воєводства 1632 року[11], підписав його pacta conventa[12]. Як посол на коронаційний сейм 1633 року увійшов до складу комісії щодо війни з Московією та організації війська[13].

Також обирався послом на екстраординарні сейми 1635, 1637, 1642, 1647 років[14], сейми звичайні 1635, 1637, 1638, 1640, 1641, 1643, 1645[15] і 1646[16] років. 27 травня 1637 року отримав посаду писаря великого литовського[17]. 1639 року був обраний маршалком Головного трибуналу Великого князівства Литовського у Вільні[18], був маршалком екстраординарного сейму 1642 року[19].

Як посол на конвокаційний сейм 1648 року від Браславського повіту став членом генеральної конфедерації, створеної 31 липня[20]. Був електором Яна II Казимира від Віленського воєводства 1648 року[21], підписав його pacta conventa[22]. У вересні 1649 року був номінований на посаду маршалка надвірного литовського[23]. Надалі також обирався послом на сейми 1649, 1649/1650, 1650 років[24]. На коронаційному сеймі 1649 року та сеймах 1650, 1655, 1658, 1662 і 1667 років призначався комісаром від Сенату по оплаті війську Великого князівства Литовського[25].

1654 року отримав посаду маршалка великого литовського[26]. 1655 року під час сеймику мінського у боротьбі з радзивіллівським табором Кшиштоф Завіша не поступився та зірвав сеймик[27]. Був учасником Тишовецької конфедерації 1655 року[28]. Був депутатом від Сенату на Трибуналі Скарбовому Великого князівства Литовського в 1659 та 1661 роках[29].

Наприкінці 1656 року посланець Павла Яна Сапіги Анджей Млоцький просив у Москві царя Олексія Михайловича повернути майно, розташоване в окупованих московськими військами областях, що належить литовським достойникам, які підтримали б кандидатуру царя на сеймі. Серед останніх він назвав, зокрема, Кшиштофа Завішу[30].

1661 року був одним із підписантів скрипту про згоду на вибори лат. vivente rege («При живому королі»), підтримав кандидатуру принца Конде[31]. Отримав зі французької скарбниці 1200 ліврів[32]. 1664 року отримав староство чечерське[33].

1667 року знову став маршалком Головного трибуналу[34]. У листопаді 1669 року був призначений каштеляном віленським[35].

Помер 23 січня 1670 року у Вільні[35].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений із Катажиною Констацією з Тишкевичів, донькою воєводи берестейського Яна Євстахія Тишкевича та Зофії з Вишневецьких. Мали 4 дітей:

  • Анджей Казімєж[pl] (пом. 1678) — писар великий литовський, староста мінський і чечерський.
  • Ян Єжи (бл. 1620—1671) — ротмістр королівський, староста браславський.
  • Анна Констанція — дружина Фелікса Яна Паца[pl], підкоморія великого литовського.
  • Текля[36].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 82.
  2. ↑ Князі Друцкія-Горскія ў Вялікім Княстве Літоўскім у XV—XVIII стст. / за ред. В. У. Галубовіч, С. А. Рыбчонак, А. І. Шаланда — 2016. — С. 102. — 400 с. — ISBN 978-985-90380-3-7
  3. ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 105. — 377 с.
  4. ↑ Żychliński Teodor, Złota Księga Szlachty Polskiej, Rocznik XII, Poznań 1890, s. 300
  5. ↑ Jerzy Kochanowicz, Wawrzyniec Bojer — szwedzki nauczyciel wpolskich szkołach doby kontrreformacji, [w:] Studia Paedagogica Ignatiana, Vol. 21, 2018/2, s. 30-32.
  6. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 67.
  7. ↑ Насевіч В. Завішы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 639.
  8. ↑ Jan Seredyka, Parlamentarzyści drugiej połowy panowania Zygmunta III Wazy, Opole 1989, s. 94.
  9. ↑ Volumina Legum, t. III, Petersburg 1859, s. 352.
  10. ↑ Włodzimierz Kaczorowski, Sejmy konwokacyjny i elekcyjny w okresie bezkrólewia 1632 r., Opole 1986, s. 369.
  11. ↑ Suffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych, y W. X. Litewskiego, Zgodnie ná Naiásnieyssego Władisława Zygmunta … roku 1632 [b.n.s.].
  12. ↑ Porządek Na Seymie Walnym Elekcyey, miedzy Warszawą a Wolą, Przez opisane Artykuły, do samego tylko Aktu Elekcyey należące, vchwalony y postanowiony. Roku Pańskiego, M. DC. XXXII. Dnia 27. Września, s.20.
  13. ↑ Andrzej Korytko, Sejm koronacyjny Władysława IV Wazy wobec problemów na Ukrainie, [w:] Echa Przeszłości t. XVI, Olsztyn 2015, s. 73.
  14. ↑ Przemysław Paradowski, W obliczu «nagłych potrzeb Rzeczypospolitej». Sejmy ekstraordynaryjne za panowania Władysława IV Wazy, Toruń 2005, s. 261.
  15. ↑ Jan Dzięgielewski, Izba poselska w systemie władzy Rzeczypospolitej w czasach Władysława IV, Warszawa 1992, s. 182.
  16. ↑ Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 46.
  17. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 136.
  18. ↑ Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] Czasopismo prawno-historaczne, Tom LXV, 2013, Zeszyt 1, s. 162.
  19. ↑ Władysław Konopczyński, Chronologia sejmów polskich 1493—1793, Kraków 1948, s. 25
  20. ↑ Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 86.
  21. ↑ Suffragia Woiewodztw, y Ziem Koronnych, y Wielk. Xięstwa Litewskiego. Zgodnie na Naiaśnieyszego Iana Kazimierza Obranego Krola Polskiego […]. Dane, między Warszawą, a Wolą, Dnia 17. Listopada, Roku 1648, [b.n.s].
  22. ↑ Porządek na seymie walnym elekcyey między Warszawą a Wolą przez opisane artykuły do samego aktu elekcyey należące, vchwalony y postanowiony roku Pańskiego M.DC.XLVIII, dnia VI października, s. 21.
  23. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 77.
  24. ↑ Stefania Ochmann-Staniszewska, Zdzisław Staniszewski, Sejm Rzeczypospolitej za panowania Jana Kazimierza Wazy. Prawo — doktryna — praktyka, tom II, Wrocław 2000, s. 398.
  25. ↑ Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 146, 158, 225, 244, 416, 462.
  26. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 74.
  27. ↑ Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] Czasopismo prawno-historaczne, Tom LXV, 2013, Zeszyt 1, s. 163.
  28. ↑ Adam Kersten, Z badań nad konfederacją tyszowiecką, w: Rocznik Lubelski, t. I, 1958, s. 116.
  29. ↑ Volumina Legum, t. IV, Petersburg 1860, s. 312, 371.
  30. ↑ Andrzej Adam Majewski, Marszałek wielki litewski Aleksander Hilary Połubiński (1626—1679). Działalność polityczno — wojskowa, Praca doktorska, Warszawa, 2014, s. 124.
  31. ↑ Andrzej Adam Majewski, Marszałek wielki litewski Aleksander Hilary Połubiński (1626—1679). Działalność polityczno — wojskowa, Praca doktorska, Warszawa, 2014, s. 217.
  32. ↑ Kazimierz Waliszewski, Polsko-francuzkie stosunki w XVII wieku 1644—1667. Opowiadania i źródła historyczne ze zbiorów archiwalnych francuzkich publicznych i prywatnych…, Kraków 1889, s. 103.
  33. ↑ Kazimierz Waliszewski, Polsko-francuzkie stosunki w XVII wieku 1644—1667. Opowiadania i źródła historyczne ze zbiorów archiwalnych francuzkich publicznych i prywatnych…, Kraków 1889, s. 261.
  34. ↑ Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 1, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1839—1846, s. 384.
  35. ↑ а б Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 82.
  36. ↑ Teodor Żychliński, Złota Księga Szlachty Polskiej, Rocznik XII, Poznań 1890, s. 300—302, 321—322.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Насевіч В. Завішы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 639.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кшиштоф_Кезгайло_Завіша&oldid=41685937