Лазірки — Вікіпедія

село Лазірки
Герб Прапор
Вокзал станції Лазірки
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Лубенський район
Тер. громада	Новооржицька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA53040050170087835
Основні дані
Населення	2098[1]
Площа	9,957 км²
Густота населення	210,71 осіб/км²
Поштовий індекс	37710[2]
Телефонний код	+380 5357
День села	22 травня[3]
Географічні дані
Географічні координати	50°4′59″ пн. ш. 32°38′57″ сх. д. / 50.08306° пн. ш. 32.64917° сх. д. / 50.08306; 32.64917
Середня висота над рівнем моря	109 м[4]
Водойми	р. Сліпорід
Відстань до обласного центру	179 км[5]
Відстань до районного центру	35 км[5]
Найближча залізнична станція	Лазірки
Місцева влада
Адреса ради	37714, Полтавська обл., Лубенський р-н, селище Новооржицьке, вул. Центральна, 4
Карта
Лазірки
Лазірки
Мапа
Лазірки у Вікісховищі

Лазі́рки — село в Україні, у Новооржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 2098 осіб. До 2020 року адміністративний центр Лазірківської сільської ради, нині центр Лазірківського старостинського округу^[1].

Село Лазірки розташоване за 179 км від обласного центру та 35 км від районного центру, на берегах річки Сліпорід. Вище за течією на відстані 1 км розташовані села Павлівщина та Сімаки, нижче за течією примикає село Максимівщина. Селом течуть пересихаючі струмки із загатами. Через село пролягає залізниця, станція Лазірки.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 2816 осіб^[6], у 2021 році — 2098 осіб^[1].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним^[6]:

Село засноване у XVII столітті. Перебувало у складі Яблунівської (1723—1743 — до Пирятинської) сотні Лубенського, у 1649—1958 — Кропивнянського полків.

Універсалами 1710 та 1712 років гетьмана Івана Скоропадського Лазірки були віддані «до ласки войскової» у володіння Петрові Троцькому, синові лубенського полкового писаря Максима Троцького. За Генеральним слідством Лубенського полку у 1729—1930 роках в Лазірках Пирятинської сотні налічувалося 33 домогосподарства. В селі мешкали виборні козаки, підпомічники, підсусідки, посполиті, частина яких перебувала у залежності від Троцьких.

З 1781 року Лазірки входили до складу Лубенського повіту Київського намісництва, з 1796 року — Малоросійської, з 1802 року — Полтавської губернії.

За період з 1787 до 1859 роки населення Лазірок зросло з 486 до 925 осіб. У 1863 році діяли селітряний завод, відбувалося 2 ярмарки. Дерев'яна церква. У 1874 році відкрито земську школу. У 1900 році налічувалось 170 домогосподарств та 956 жителів.

У 1901 році відкритий винокурний завод К. І. Величка. Тричі на рік відбувалися ярмарки.

Діяли лікарня, пошта, телефонна станція, прокатні сільськогосподарські пункти.

У 1903 році відкрита однойменна залізнична станція.

У січні 1918 року в селі проголошено радянську владу.

З 1923 року Лазірки в складі Тарандинцівського району Лубенської округи. Населення складало 1529 осіб.

У 1929 році, під час примусової колективізації, створено ТСОЗ «Незаможник», а у 1930 році — на його базі колгосп «Ударник Сталіна», через рік це господарство було поділено на декілька. Після укрупнення у 1932 залишилося три колгоспи: «Незаможник» (пізніше «Прапор комунізму»), «Перемога» (згодом імені Г. В. Орловського), «Новий шлях». У 1934 році створений четвертий колгосп — імені Г. М. Димитрова.

У 1934 році в Лазірках організовано МТС. У 1931—1934 роках Лазірки входили до Лубенського району, у січні 1935 року Лазірки — адміністративний центр Лазірківського району, налічувалось 1507 осіб (1939). Під час німецької окупації окупантами розстріляно 9 осіб та вивезли на примусові роботи до Німеччини 226 осіб. У 1950 році всі домогосподарства Лазірок були об'єднані в один колгосп імені Г. М. Димитрова.

У 1962 році Лазірківський район був об'єднаний з Лубенським районом.

З 1965 року Лазірки в складі Оржицького району.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Новооржицької селищної громади^[7].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Оржицького району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району^[8].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонували окремі виборчі дільниці № 530669 та № 530670, розташовані у приміщеннях гуртожитку ПТУ-46 і будинку культури відповідно.

Результати

• зареєстровано 1846 виборців, явка 52,06%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 54,05%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,46%, за «Опозиційну платформу — За життя» — 8,41%.^[9] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримала Анастасія Ляшенко (Слуга народу) — 22,12%, за Фахраддіна Мухтарова (самовисування) — 18,70%, за Володимира Іванова (Рух нових сил Михайла Саакашвілі) — 11,43%^[10].

• ЗАТ «Лазірківська елеватор».
• Сільськогосподарське приватне підприємство «Лазірки».
• ТОВ «Оксамит».

• Амбулаторія ЗПСМ, колишня лікарня на 72 ліжка.
• Лазірківський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) «Ромашка» Новооржицької селищної ради на 200 місць^[11].
• Величківська гімназія Новооржицької селищної ради^[12].
• Лазірківська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені В. О. Підпалого Новооржицької селищної ради^[13].
• Професійно-технічне училище № 46^[14].
• Будинок культури.
• 2 бібліотеки.
• відділення поштового зв'язку та Ощадбанку, АТС.

• Пам'ятник Георгію Димитрову^[d] (демонтований у 2015 році).
• Братська могила радянських воїнів, полеглих у 1941—1943 роках^[d].
• Меморіал односельцям^[d], загиблим (192 осіб) на фронтах німецько-радянської війни (відкритий 1952 року).

Народилися

• Бойко Віктор Іванович (нар. 1931) — український науковець, вчений-агроном, доктор економічних наук, професор.
• Жалдак Мирослав Іванович (1937—2021) — український науковець, академік Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор.
• Підпалий Володимир Олексійович (1936—1973) — український поет, прозаїк, перекладач.
• Соловйов Роман Юрійович (1994—2014) — український військовик, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Третяк Ніна Павлівна (нар. 1958) — українська поетеса, редактор районного радіомовлення та телевізійних новин; директор районної телевізійної студії «Гребінка» (1999—2014). Членкиня Національної спілки журналістів України^[15].
• Шовкопляс Іван Гаврилович (1921—1997) — український науковець, археолог, доктор історичних наук.

• І. М. Бондаренко, А. М. Грінченко. Лазірки // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
• Лазірки // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Полтавська область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П. (заст. гол. редкол.), Білодід I. К., Касименко О. К. (заст. гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Кошик О. К., Назаренко І. Д., Нестеренко О. О., Парасунько О. А., Пількевич С. Д. (заст. гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. редкол.), Терлецький В. М., Цілуйко К. К., Шевченко Ф. П.; Ред. кол. тому: Буланий І. Т. (гол. редкол.), Бардик Г. С. (заст. гол. редкол.), Бевзо О. А., Білий П. X., Вербицька В. М., Гальчук І. Н. (відп. секр. редкол.), Данішев С. О., Ємець П. Н., Жук В. Н., Костюк Р. Г., Кулик Г. І., Легенький І. Ю., Момонт А. Г., Олещенко І. А., Пліш М. С., Соколовський О. X., Тарасенко О. А., Яворська Н. С. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — С. 786.

Зовнішні відеофайли
	«Олімпія» Савинці — «Колос» Лазірки 1:2

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лазірки

• Село Лазірки, Полтавська область, Лубенський район, Новооржицька територіальна громада. decentralization.gov.ua. Процитовано 24 лютого 2024.

Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.