Легеза Сергій Валерійович — Вікіпедія
Легеза Сергій Валерійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 2 червня 1972 (52 роки) Чаплине, Дніпропетровська обл., УРСР | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | перекладач, прозаїк | |||
Alma mater | ДНУ | |||
Мова творів | російська, українська | |||
Роки активності | з 2004[1] року | |||
Жанр | фентезі, фантастика | |||
Премії | Літературна премія імені І. А. Єфремова Премія ЄТНФ (Єврокон-2021) Премія «Вавилонська рибка» 2021 | |||
| ||||
Сергі́й Вале́рійович Легеза́ (нар. 2 червня 1972, Чаплине, Дніпропетровська обл., УРСР[2]) — український перекладач та російськомовний письменник-фантаст, кандидат історичних наук.[3]
У дитинстві жив у Молдові та на Донбасі, з 1989 року проживає у місті Дніпрі. У 1994 році закінчив історичний факультет Дніпропетровського національного університету, де чотирма роками пізніше у 1998 році здобув звання кандидата історичних наук.[2] У 2014 році проходив службу в батальйоні «Дніпро».[4] Нині працює на кафедрі соціології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, доцент.
Пише оповідання та статті, присвячені фантастиці та масовій культурі російською мовою. Працює в жанрах магічного реалізму, історичного фентезі, м'якої та гуманітарної фантастики.[1] Переклав з польської на українську твори Анджея Сапковського та Яцека Дукая, з польської на російську твори Анджея Сапковського, Яцека Дукая, Якуба Новака, Яцека Пекари, Роберта Шмідта, Роберта Вегнера, Станіслава Лема.[5] Учасник творчої майстерні «Демосфера».
В 2015 році за переклад роману Яцека Дукая «Інші пісні» на російську був удостоєний Літературної премії імені Івана Антоновича Єфремова в категорії «За досягнення в галузі художнього перекладу».[6] Кілька разів (2014, 2016—2018 рр.) був українським номінантом на премію «Єврокон» від Європейського Співтовариства Наукової Фантастики в категорії «найкращий перекладач», і в 2021 році нарешті дістав цю нагороду.[7]
Також у 2021 році був нагороджений премією «Вавилонська рибка» (англ. Babel Fish) за російський переклад роману Яцека Дукая «Ідеальна недосконалість».
Інформація в цьому розділі застаріла.(вересень 2017) |
- Яцек Дукай
- «Иные песни» (пол. Inne pieśni; 2014, АСТ).
- Анджей Сапковский
- «Ведьмак. Сезон гроз» (пол. Sezon burz; 2014, «Мир фантастики» № 8, серпень; оповідання);
- «Сезон гроз» (пол. Sezon burz; 2014, 2016, АСТ),
- Антологія «Век волков» ( КСД, 2015):
- Роберт Е. Шмидт
- «Метро 2033: Бездна» (пол. Otchłań; 2016, АСТ).
- Яцек Пекара
- Збірка «Слуга Божий» (пол. Sługa Boży; 2012, РИПОЛ классик):
- Роберт М. Вегнер
- «Меекхан» ( 2016, АСТ):
- «Будь у меня брат» (пол. Gdybym miała brata),
- «Убей мою память» (пол. Zabij moje wspomnienia),
- «Кровь наших отцов» (пол. Krew naszych ojców),
- «Багрянец на плаще» (пол. Szkarłat na płaszczu),
- «Все мы меекханцы» (пол. Wszyscy jesteśmy Meekhańczykami),
- «Ибо люблю тебя больше жизни» (пол. Ponieważ kocham cię nad życie),
- «Честь горца» (пол. Honor górala),
- «Поцелуй скорпиона» (пол. Pocałunek skorpiona).
- Яцек Дукай
- «Сердце Мрака» (пол. Serce Mroku; 2011, Медиа Максимум).
- Анна Бжезинская
- «И любил её, хоть помирай» (пол. A kochał ją, że starch; 2014, журнал «Космопорт» № 1, 2014).
- Ярослав Гжендович
-
- Владыка Ледяного Сада: Ночной Странник (Pan Lodowego Ogrodu, 2005)
- Владыка Ледяного Сада: В сердце тьмы (Pan Lodowego Ogrodu, 2007)
- Владыка Ледяного Сада: Носитель судьбы (Pan Lodowego Ogrodu, 2009)
- Владыка Ледяного Сада: Конец пути (Pan Lodowego Ogrodu, 2012)
- Антологія «Век волков» ( КСД, 2015):
- «Век волков» (пол. Wilcza zamieć).
- Яцек Комуда
- Антологія «Век волков» ( КСД, 2015):
- «Ересиарх» (пол. Herezjarcha).
- Томаш Колодзейчак
- Антологія «Век волков» ( КСД, 2015):
- «Не одолеть доцента!» (пол. Nie ma mocy na docent).
- Яцек Дукай
- «Хто написав Станіслава Лема?» (пол. Kto napisał Stanisława Lema?; ( 2016, НК-Богдан, зі збірки «Казки роботів. Кіберіада. Маска.»).
- Станіслав Лем
- Анджей Сапковський
- Серія «Відьмак» ( 2016—2017, КСД):
- «Останнє бажання» (пол. Ostatnie życzenie),
- «Меч призначення» (пол. Miecz przeznaczenia),
- «Кров ельфів» (пол. Krew elfów),
- «Час погорди» (пол. Czas pogardy),
- «Хрещення вогнем» (пол. Chrzest ognia),
- «Вежа Ластівки» (пол. Wieża Jaskółki),
- «Володарка Озера» (пол. Pani Jeziora),
- «Сезон гроз» (пол. Sezon burz).
- «Тривав експеримент» (1988);
- Цикл «Життєїди» (рос. Жизнееды):
- «Простаки та хитряки» (рос. Простецы и хитрецы, 2004),
- «Келих темного» (рос. Кружка темного, 2005),
- «Читці сердець» (рос. Чтецы сердец, 2012),
- «Уві тьмі, де світло» (рос. Во тьме, где свет, 2013),
- «Семено правди, меч справедливості» (рос. Семя правды, меч справедливости, 2014),
- «Танцю́ри» (рос. Плясуны, 2016);
- «Заметіль нам пісеньку співала…»[прим. 1] (рос. Метель нам пела песенку..., 2005);
- «З очима синіми, мов лід» (рос. С глазами синими, как лед..., 2005);
- «Боги прохають співати» (рос. Боги просят петь, 2006);
- «Смерть і лицар» (рос. Смерть и рыцарь, 2006, співавтори: Юрій Гордієнко та Олег Патерило);
- «Раз, два, три — гори!» (рос. Раз, два, три — гори!, 2009);
- «Ене-бене-рабе» (рос. Эне-бене-рабэ, 2009);
- «Ігри всерйоз» (рос. Игры всерьёз, 2013).
- ↑ Рядок з російської дитячої пісні «В лесу родилась ёлочка», який відсутній в її українському перекладі.
- ↑ а б Фантастический детектив 2014 [Фантастичний детектив 2014] (антологія) (рос.) . Москва: АСТ. 2014. ISBN 978-5-17-083628-4.
- ↑ а б Сергей Легеза [Сергій Легеза]. Лаборатория Фантастики (рос.) . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016.
- ↑ Сергій Легеза. LiTerra. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016.
- ↑ Артем Острожинський. Відьмаки і детективи. Маг-кореспондент. Світ фентезі. № № 6 (9) 2014. с. 38—39. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016.
- ↑ Переводы Сергея Легезы [Переклади Сергія Легези]. Лаборатория Фантастики (рос.) . Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 3 вересня 2016.
- ↑ Виталий Пищенко. Премия «Литературная премия имени И. А. Ефремова 2015» [Премія «Літературна премія імені І. А. Єфремова 2015»]. Лаборатория Фантастики (рос.) . Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
- ↑ Влад Сорд отримав нагороду Кризаліс 2021. ChimerasPublisher.com.ua. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.