French
DeutschЛитвин Петро Михайлович — Вікіпедія
| Петро Михайлович Литвин | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 12 червня 1967 (57 років) Слобода-Романівська, Романівська сільська рада, Новоград-Волинський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР | |||||||||
| Країна | Україна | |||||||||
| Приналежність |  Україна | |||||||||
| Вид збройних сил | СВ ЗС України | |||||||||
| Освіта | Національний університет оборони України | |||||||||
| Звання | Генерал-лейтенант | |||||||||
| Командування | Південне оперативне командування | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Петро́ Миха́йлович Литви́н (нар. 12 червня 1967, с. Слобода Романівська, Новоград-Волинський район, Житомирська область) — український генерал-лейтенант. Командир 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (2012—2014). Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Вірменія (06.2018-07.2019).
У 1990 році закінчив Київське вище танкове інженерне училище, Національну академію оборони України (2008). Служив на різних офіцерських посадах: заступника командира роти, помічника начальника бронетанкової служби полку, заступника командира батальйону, заступника командира полку з озброєння, заступника командира дивізії. Командував танковим полком, танковою дивізією, окремими танковою та механізованою бригадами Північного оперативного командування.
У лютому 2005 р. призначений на посаду заступника командира 13-го армійського корпусу Західного оперативного командування. З червня 2007 по 2012 рр. — командувач військами Південного оперативного командування Сухопутних військ Збройних Сил України. У травні 2012-го року призначений на посаду командира 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.
Почесний громадянин м. Новоград-Волинського, депутат Житомирської обласної ради.
Під час війни на сході України перебував на посаді командувача військ сектора «Д». 25 серпня 2014 року залишив бійців напризволяще та втік до Києва.[1][2]
З 19 червня 2018 року — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Вірменія[3]. 19 липня 2019 року звільнений з посади[4].
- Брат Литвин Володимир Михайлович — політик, колишній Голова Верховної Ради України.
- Брат Литвин Микола Михайлович — генерал армії України, колишній голова Державної прикордонної служби України.
- Дружина — Литвин Алла Петрівна.
- Сини — Вадим та Костянтин і близнюки Богдан та Руслан (рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області).
- Орден «За заслуги» II ст. (24 серпня 2013) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, високопрофесійне виконання службового обов'язку та з нагоди 22-ї річниці незалежності України[5]
- Орден «За заслуги» III ст. (21 лютого 2005) — за особисту мужність і відвагу, виявлені у захисті державних інтересів, зміцнення обороноздатності та безпеки України, високий професіоналізм[6]
- Медаль «Захиснику Вітчизни»[7]
- Відзнаки Міністерства оборони України — «Доблесть і честь», «Знак пошани», «Ветеран військової служби», медалі «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» I ст.[7]
25 серпня 2012 року у Новоград-Волинському Петро Литвин вчинив напад на активістів, що поширювали листівки у рамках кампанії «Помста за розкол країни».[8][9][10][11][12]
- ↑ Брат Литвина кинув напризволяще своїх солдатів та втік із сектора «Д», — Корбан [Архівовано 31 серпня 2014 у Wayback Machine.]. iPress. 28 08 2014
- ↑ Генерал Литвин покинув бійців. Я хочу, щоб цьому надали правову оцінку, — командир «Дніпра» [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.]. espreso.tv. 10.09.2014
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 170/2018 Про призначення П.Литвина Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Вірменія. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 536/2019 Про звільнення П.Литвина з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Вірменія. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.
- ↑ Указ Президента України № 449/2013 від 24 серпня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 22 червня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 291/2005 від 21 лютого 2005 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 22 червня 2014.
- ↑ а б Фото [1] [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.] у статті Командувач Сухопутних військ ЗСУ Генадій Воробйов особисто приїхав у Житомир представляти Петра Литвина // Громадсько-політичний Інтернет-портал «Рупор Житомира», 16.05.2012 [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Активістів побили за листівки проти Литвина, а потім ще й у міліції [Архівовано 27 серпня 2012 у Wayback Machine.]. Українська правда. 25.08.2012
- ↑ Активістів на Житомирщині побив брат Литвина? [Архівовано 27 серпня 2012 у Wayback Machine.]. Українська правда. 25.08.2012
- ↑ Активістів, які агітували проти Литвина, побили [Архівовано 27 серпня 2012 у Wayback Machine.]. УНІАН. 25.08.2012
- ↑ Активісти «Відсічі» стверджують, що їх бив особисто брат Литвина (відео). ukranews.com. 26.08.2012
- ↑ Брат Литвина напав на активістів руху «Відсіч»[недоступне посилання з квітня 2019]. ТВі
![[1]](http://ruporzt.com.ua/uploads/posts/2012-05/1337156751_1.jpg){kind=link}
