Лівська мова — Вікіпедія

Лівська мова
лів. Līvõ kēļ
   Поширення лівської мови у XX столітті    Поширення лівської мови у XII столітті
   Поширення лівської мови у XX столітті
   Поширення лівської мови у XII столітті
Поширена вЛатвія Латвія
Регіонпівнічне узбережжя Курляндії
Носіїблизько 20[1]
Місцена межі зникнення
Писемністьлатинське письмо
КласифікаціяУральська сім'я
Фіноугорські мови
Фіно-саамська група
балтійсько-фінська підгрупа
Офіційний статус
РегулюєЛівський Фонд
Коди мови
ISO 639-1немає
ISO 639-2немає
ISO 639-3liv
SILliv
Вікіпедія
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
лівською мовою
Wp/liv

Лі́вська мо́ва (līvõ kēļ, інша назва — rāndakēļ («прибережна мова») — мова лівів, належить до балтійсько-фінських мов фіно-угорської групи уральської мовної сім'ї. Вважається однією з автохтонних мов населення Латвії; наразі є зникаючою.

Лівська мова має два діалекти — курземський (північний) та східний — відземський (салацас). Найближчі споріднені мови — південні діалекти естонської, водська, карельська, вепська та фінська. Лівська мова справила значний вплив на розвиток латиської мови, зокрема, на її субстрат та на топоніміку курляндських населених пунктів.

Наголос у лівських словах завжди ставиться на перший склад.

Абетка

[ред. | ред. код]

Сучасна лівська абетка містить 45 літер, як естонських, так і латиських:

A a Ā ā Ä ä Ǟ ǟ B b D d Ḑ ḑ E e Ē ē F f G g
H h I i Ī ī J j K k L l Ļ ļ M m N n Ņ ņ O o
Ō ō Ȯ ȯ Ȱ ȱ Ö ö Ȫ ȫ Õ õ Ȭ ȭ P p R r Ŗ ŗ S s
Š š T t Ț ț U u Ū ū Y y Ȳ ȳ V v Z z Ž ž

Історія

[ред. | ред. код]

Лівська мова була одною з перших мов, що виділились із загальної балтійсько-фінської мовної основи на початку I тисячоліття н. е.. В часи Середньовіччя лівська була однією з найпоширеніших у балтійських країнах; у XII столітті нею розмовляло близько 30 тисяч чоловік.

Найперші письмові свідчення лівською мовою зустрічаються на межі XII-XIII століть в хроніках Генріха Латвійського та Саксона Граматика. Перший друкований лівський текст, що містився у збірках церковних пісень, датується 1525 роком.

У 1851 році на основі західних та східних говірок курляндського діалекту було створено літературну лівську мову з писемністю на основі латиниці. Перша граматика лівської мови була опублікована в 1861 році Андреасом Йоганном Шегреном та Фердинандом Йоганном Відеманом. Тогочасний правопис перебував під впливом німецької та латиської мов і відрізнявся від сучасної лівської орфографічної системи. Перша книга лівською — Євангеліє від Матвія — вийшла друком 1863 року під редакцією Ф. Й. Відемана. В 1912 році Е. Ваалгамаа переклав лівською «Малий Катехізис» Мартіна Лютера.

Здобуття Латвією незалежності сприяло лівському національному відродженню, що припало на 1930-ті роки. З 1923 року в школах Латвії факультативно викладалась лівська мова, випускались книги, календарі, підручники, художні твори лівських авторів (зокрема, Карліс Сталте). З 1931 року лівською мовою видавалась газета «Līvli» («Лів»).[2]

У 1938 році за сприяння урядів Фінляндії, Естонії та Угорщини було відкрито Центр лівської громади в селі Мазірбе[lv] (північна Курляндія) — неофіційній лівській столиці.

До середини XX століття лівською мовою все ще постійно розмовляло менше одної тисячі осіб, але в результаті радянської окупації кількість її носіїв скоротилась в десятки разів. Остання книга лівською вийшла в 1939 році. В часи СРСР від повного зникнення лівську мову врятували лише зусилля місцевих просвітників та естонських і фінських науковців.

У 1972 році в Латвії було створено лівський ансамбль «Liulist». В 1999 році у Ризі сформовано естонсько-лівський гурт «Tuļļi Lum» («Гарячий сніг»), що виконує пісні лівською мовою.

У 2005 році були затверджені правила лівської орфографії.[3] Нині вивчення мови практикується в університетах Латвії, Естонії та Фінляндії, зокрема, Ризькому1995 року) та Тартуському (1948).

Останнім носієм лівської мови була Ґрізельда Крістінь[en] (19102013), що мешкала в Канаді.[4]

Приклади

[ред. | ред. код]
Українська Лівська Естонська
Привіт! Tēriņtš! Tere!
Смачного! Jõvvõ sīemnaigõ! Jätku leiba!
Доброго ранку! Jõvā ūomõg! / Jõvvõ ūomõgt! Tere hommikust!
Гарного дня! Jõvā pǟva! / Jõvvõ päuvõ! Ilusat päeva!
Дякую! Tienū! Tänan!
З Новим роком! Vȯndzist Ūdāigastõ! Head Uut Aastat!
один ikš üks
два kakš kaks
три kuolm kolm
чотири nēļa neli
п'ять vīž viis
шість kūž kuus
сім seis seitse
вісім kōdõks kaheksa
дев'ять īdõks üheksa
десять kim kümme

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. UNESCO Interactive Atlas of the World's Languages in Danger (англ.)
  2. Газета «Līvli» на Livones.lv [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] (лівськ.)
  3. Лівська орфографія на Livones.lv [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.] (латис.)
  4. Maailma viimane emakeelne liivlane sai 100-aastaseks // Fenno-Ugria Asutus, 19.03.2010 [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.] (ест.)

Посилання

[ред. | ред. код]