Маргарита (супутник) — Вікіпедія

Маргарита
Дані про відкриття
Дата відкриття 29 серпня 2003
Відкривач(і) С. Шеппард, Д. Джуїтт
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 14 345 000[1] км
Орбітальний період 1687,01[1] діб
Ексцентриситет орбіти 0,6608[1]
Нахил орбіти 56,630° (до площини Лапласа)[1]
57° (до екліптики)[2]° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина {{{видима зоряна величина}}}
Діаметр ~20[2] км
Площа поверхні ~1300 км²
Об'єм ~4200 км³
Маса ~5,4× 1015 кг
Густина ~1,3 припущення г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0023 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,0085 км/с
Альбедо 0,04[2] (припущення)
Атмосфера
Інші позначення

Маргарита у Вікісховищі

Маргарита (англ. Margaret) — нерегулярний супутник планети Урана з прямим орбітальним оберненням. Названа за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Багато галасу з нічого»[3]. Також позначається як Уран XXIII[3].

Історія відкриття

[ред. | ред. код]

Маргарита була відкрита Скоттом Шеппардом за знімками, зроблених ним спільно з Девідом Джуїттом 29 і 30 серпня 2003 року за допомогою телескопа «Субару» у обсерваторії Мауна-Кеа. Вони ж спостерігали цей об'єкт 20 вересня у телескоп «Джеміні». Через деякий час Браян Марсден заздалегідь ідентифікував цей об'єкт. Отримані результати були підтверджені Джоном Кавеларсом за знімками, зробленими 25 серпня 2001 року за допомогою телескопа «Канада-Франція-Гаваї». Супутник отримав тимчасове позначення S/2003 U 3[4]. Теперішню назву було присвоєно 29 грудня 2005 року[5].

Орбіта

[ред. | ред. код]
Нерегулярні супутники планети Урана

Особливістю Маргарити є те, що вона — єдиний нерегулярний супутник Урана з прямим орбітальним оберненням. На діаграмі показані орбітальні параметри Маргарити, унікальні серед нерегулярних супутників Урана, з нахилом по вертикальній осі і ексцентриситетом орбіти, вираженим горизонтальними відрізками від перицентра до апоцентра. Станом на 2008 рік ексцентриситет Маргарити становить 0,7979[6]. Таким чином, у Маргарити найексцентричніша орбіта серед всіх відомих супутників у Сонячній системі, хоча у Нереїди у середньому ексцентриситет більший.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Jacobson, R. A. (2003) URA072. (28 червня 2007). Planetary Satellite Mean Orbital Parameters. JPL/NASA. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 22 січня 2008.
  2. а б в Scott S. Sheppard, David C. Jewitt, Jan Kleyna. An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness, The Astronomical Journal, 129 (2005), pages 518—525. Preprint [Архівовано 15 травня 2019 у Wayback Machine.]
  3. а б Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 25 серпня 2009. Процитовано 6 серпня 2006.
  4. IAU Circular No. 8217. 9 жовтня 2003. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 січня 2011.
  5. IAU Circular No. 8648. 29 грудня 2005. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 січня 2011.
  6. IAU-MPC Natural Satellites Ephemeris Service. IAU: Minor Planet Center. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 26 січня 2008. (включити Uranian, вимкнути Ephemerides і включити Orbital Elements)

Посилання

[ред. | ред. код]