Офелія (супутник) — Вікіпедія
Відкриття | |
---|---|
Відкривач | Richard J. Terrile / Voyager 2 |
Дата відкриття | 20 січня 1986 року |
Названа на честь | Офелія |
Орбітальні характеристики | |
Середній радіус орбіти | 53,763.390 ± 0.847 км |
Ексцентриситет | 0.00992 ± 0.000107 |
Орбітальний період | 0.37640039 ± 0.00000357 d |
Середня орбітальна швидкість | 10.39 км/с |
Є супутником | Урана |
Фізичні характеристики | |
Розміри | 54 × 38 × 38 км |
Середній радіус | 21.4 ± 4 км |
Площа поверхні | ~6600 км² |
Об'єм | ~41,000 km³ |
Маса | ~5.3×10^16 kg |
Середня густина | ~1.3 g/cm³ |
Прискорення вільного падіння на поверхні | ~0.0070 m/s² |
Друга космічна швидкість | ~0.018 km/s |
Період обертання | синхронний |
Альбедо | 0.08 ± 0.01 |
Температура | ~64K |
Офелія у Вікісховищі |
Офелія (англ. Ophelia) — внутрішній супутник Урана. Його названо на честь дочки Полонія з п'єси Вільяма Шекспіра «Гамлет». Також відомий під назвою Уран VII.
Офелія виступає як супутник-пастух для кільця Епсилон Урана. Орбіта Офелії перебуває в межах радіуса синхронної орбіти Урана, і тому супутник повільно руйнується через дію припливних сил.
Офелію було відкрито 20 січня 1986 р. на знімку, зробленому «Вояджером-2» та присвоєно тимчасову назву S/1986 U 8. Вона не спостерігалася з Землі аж до 2003 року, коли її було зафіксовано телескопом Габбл.