Марко Маркіонні — Вікіпедія

Марко Маркіонні
Особисті дані
Народження	22 липня 1980(1980-07-22) (44 роки)
	Монтеротондо, Італія
Зріст	173 см
Вага	71 кг
Громадянство	Італія
Позиція	півзахисник
Номер	32
Юнацькі клуби
1995-1997	«Монтеротондо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1997–1998 «Монтеротондо» 29 (4) 1998–2001 «Емполі» 55 (7) 2001–2006 «Парма» 112 (13) 2003 →  «П'яченца» 16 (1) 2006–2009 «Ювентус» 63 (3) 2009–2012 «Фіорентина» 60 (7) 2012–2014 «Парма» 60 (2) 2014–2015 «Сампдорія» 1 (0) 2015–2017 «Латина» 6 (0) 2017–2018 «Каррарезе» 6 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2000–2002 Італія (U-21) 18 (2) 2003–2009 Італія 6 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2018–2020 «Каррарезе» (помічник) 2020– «Фоджа»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Марко Маркіонні у Вікісховищі

Марко Маркіонні (італ. Marco Marchionni, нар. 22 липня 1980, Монтеротондо) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2020 року — головний тренер клубу «Фоджа».

Виступав, зокрема, за клуби «Парма», «Ювентус» та «Фіорентина», а також національну збірну Італії.

Народився 22 липня 1980 року в місті Монтеротондо. Вихованець футбольної школи однойменного клубу^[1], у складі якого і дебютував на дорослому рівні 1997 року, провів один сезон у Серії D, взявши участь у 29 матчах чемпіонату.

Влітку 1998 року Маркіонні перейшов у «Емполі», у складі якого дебютував у Серії А в матчі проти «Роми» (1:1) 31 січня 1999 року. Цей матч так і залишився єдиним для Марко у тому сезоні, а його команда посіла 18 місце і вилетіла до другого дивізіону. Там Маркіонні став стабільніше виходити на поле і а два роки зіграв 54 матчі, забивши 5 голів. Крім цього у 2000 році він виграв турнір Віареджо з молодіжною командою^[2].

2001 року Маркіонні перейшов у «Парму»^[3], за яку у першому сезоні зіграв 31 матч в усіх турнірах і виграв з командою Кубок Італії, зігравши в тому числі у першій фінальній грі. та «П'яченца». Протягом цих років виборов титул володаря Кубка Італії. Втім у другому сезоні Марко став набагато рідше виходити на поле і у січні 2003 року до кінця року був відданий в оренду в «П'яченцу».

Повернувшись до «Парми», яка опинилась у складній ситуації через викриття фінансових махінацій її головного спонсора компанії Parmalat, Маркіонні став основним гравцем і після сезону, в якому за 32 матчі він забив 5 голів, він допоміг команді посісти п'яте місце, а в листопаді 2003 року також отримав перший виклик до національної збірної^[1][4]. У наступні роки Марко залишався одним з лідерів клубу, зігравши загалом понад 100 матчів за клуб у чемпіонаті.

Сезон 2005/06 був непоганим для Маркіонні, він закінчив сезон з 31 матчами і 4 голами в Серії А. Його талант і відносно молодий вік привернули до себе увагу «Ювентуса». Марко приєднався до своєї нової команди на правах вільного агента в червні 2006 року^[5]. Тоді ж команду через Кальчополі було відправлено до Серії Б і Маркіонні допоміг «зебрам» у першому ж сезоні посісти перше місце і повернутись в еліту, не зважаючи на штраф у 9 очок. Втім заграти у складі туринської команди в Серії А Маркіонні не зміг через чисельні травми^[6], провівши за два наступні сезони лише 38 матчів у Серії А.

15 липня 2009 року Маркіонні було придбано «Фіорентиною» за 4,5 мільйона євро в рамках переходу Феліпе Мело в зворотному напрямку^[7]. У складі «фіалок» Марко достатньо стабільно виступав у перші два сезони, але в третьому втратив місце у команді і по його завершенні контракт з гравцем не було продовжено^[8][9].

14 вересня 2012 року Маркіонні повернувся до «Парми»^[10], де був основним гравцем, а у сезоні 2013/14 також неодноразово носив капітанську пов'язку^[11].

27 серпня 2014 року він перейшов до «Сампдорії» як частина угоди по переходу Андреа Кости до «Парми»^[12]. 24 вересня він дебютував за нову команду у матчі чемпіонату проти «К'єво» (2:1). Це гра так і залишилась єдиною у чемпіонаті за лігурійську команду, а також останньою для Марко у вищому італійському дивізіоні. 31 серпня 2015 року він перейшов до «Латини» з Серії Б^[13], де провів два сезони, а завершив ігрову кар'єру у команді «Каррарезе» з Серії С, за яку виступав протягом сезону 2017/18 років.

Протягом 2000—2002 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, у складі якої поїхав на молодіжний чемпіонат Європи 2002 року у Швейцарії, де його команда дійшла до півфіналу^[14]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 18 офіційних матчах, забив 2 голи^[15].

12 листопада 2003 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії у товариському матчі проти Польщі (1:3)^[16][17], а через чотири дні зіграв і у товариському матчі з Румунією (1:0)^[15].

На чемпіонаті світу 2006 року в Німеччині Маркіонні був одним із чотирьох резервних гравців, вибраних Марчелло Ліппі, який мав би замінити когось із основних 23-ох у випадку травми^[18][19]. Однак ніхто із заявки не вибув і Маркіонні не брав участі у фінальному турнірі, таким чином, не отримав золотої медалі^[20].

Незважаючи на те, що в сезоні 2006/07 Маркіонні грав у Серії Б з «Ювентусом», він отримав черговий виклик до збірної Італії у вересні 2006 року і провів свою третю гру за збірну, вже під керівництвом Роберто Донадоні, вийшовши на поле у домашньому матчі проти Литви (1:1) в рамках відбору на чемпіонат Європи 2008 року^[21].

30 серпня 2009 року його знову викликав до збірної Ліппі після трирічної перерви і Маркіонні провів свою четверту гру, яка відбулась в рамках відбору на чемпіонат світу з футболу 2010 року проти Грузії 5 вересня^[22]. Згодом у листопаді того ж року Маркіонні зіграв ще у двох товариських матчах, які і стали останніми для Марко у футболці збірної. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 6 матчів^[15].

По завершенні кар'єри гравця Марчіонні погодився залишитися в «Каррарезе», ставши помічником головного тренера Сільвіо Бальдіні^[23].

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1997–98	«Монтеротондо»	D	29	4	КI-D	-	-	-	-	-	-	-	-	29	4
1998–99	«Емполі»	A	1	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	1	0
1999–00		B	19	2	КІ	4	1	-	-	-	-	-	-	23	3
2000–01		B	35	3	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	36	3
Усього за «Емполі»			55	5		5	1		-	-		-	-	60	6
2001–02	«Парма»	A	20	0	КІ	3	2	КУЄФА	8	1	-	-	-	31	3
2002-січ. 2003		A	5	0	КІ	3	0	КУЄФА	0	0	-	-	-	8	0
січ.-черв. 2003	«П'яченца»	A	16	1	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	16	1
2003–04	«Парма»	A	32	5	КІ	0	0	КУЄФА	3	1	-	-	-	34	6
2004–05		A	24	4	КІ	1	0	КУЄФА	7	2	-	-	-	32	6
2005–06		A	31	4	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	31	4
2006–07	«Ювентус»	B	25	1	КІ	3	1	-	-	-	-	-	-	28	2
2007–08		A	11	1	КІ	3	1	-	-	-	-	-	-	14	2
2008–09		A	27	1	КІ	4	2	ЛЧ	5	0	-	-	-	36	3
Усього за «Ювентус»			63	3		10	4		5	0		-	-	78	7
2009–10	«Фіорентина»	A	28	6	КІ	1	0	ЛЧ	6	1	-	-	-	35	7
2010–11		A	24	1	КІ	2	1		-	-		-	-	26	2
2011–12		A	8	0	КІ	0	0		-	-		-	-	8	0
Усього за «Фіорентину»			60	7		3	1		6	1		-	-	69	9
2012–13	«Парма»	A	28	1	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	29	1
2013–14		A	32	1	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	33	1
Усього за «Парму»			172	15		9	2		18	4		-	-	199	21
2014–15	«Сампдорія»	A	1	0	КІ	2	0	-	-	-	-	-	-	3	0
2015–16	«Латина»	B	6	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	6	0
2016–17		B	0	0	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	0	0
2017–18	«Каррарезе»	C	5	0	КI-C	1	0	-	-	-	-	-	-	6	0
Усього за кар'єру			407	35		30	8		29	5		-	-	466	48

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
12-11-2003	Варшава	Польща	3 – 1	Італія	товариський матч	-	55'
16-11-2003	Анкона	Італія	1 – 0	Румунія	товариський матч	-	55'
2-9-2006	Неаполь	Італія	1 – 1	Литва	Відбір до ЧЄ 2008	-	61'
5-9-2009	Тбілісі	Грузія	0 – 2	Італія	Відбір до ЧС 2010	-	58'
14-11-2009	Пескара	Італія	0 – 0	Нідерланди	товариський матч	-	87'
18-11-2009	Чезена	Італія	1 – 0	Швеція	товариський матч	-	78'
Усього		Матчів	6		Голів	0

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

• Володар Кубка Італії (1):

«Парма»: 2001/02

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б} Gli eroi in bianconero: Marco MARCHIONNI [Архівовано 17 settembre 2014 у Wayback Machine.] Tifobianconero.it
2. ↑ Coppa Carnevale — Torneo Internazionale Giovanile di Viareggio [Архівовано 27 серпня 2018 у Wayback Machine.] Rsssf.com
3. ↑ Fabrizio Corsi racconta una stagione fantastica [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], La Repubblica, 12 marzo 2002
4. ↑ Gli azzurri ko [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] La Repubblica, 13 novembre 2003, pag.50
5. ↑ Capello, la super Juve e il Real Quante sciocchezze su di me [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] La Repubblica, 26 gennaio 2006, pag.54
6. ↑ Juventus, infortunio per Marchionni [Архівовано 3 березня 2009 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.it URL consultato il 24 maggio 2008.
7. ↑ Acquisito Marco Marchionni [Архівовано 5 травня 2018 у Wayback Machine.] it.violachannel.tv
8. ↑ Parma o Udinese: ecco quale sarà il futuro dello svincolato Marchionni Fiorentina.it
9. ↑ Da Alex a Zambrotta: gli svincolati [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] sportmediaset.mediaset.it
10. ↑ Marco Marchionni torna al Parma [Архівовано 2 gennaio 2013 у Archive.is] Fcparma.com
11. ↑ Sogno Europa per Marchionni: «Questo è un Parma di veri uomini» [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] Goal.com
12. ↑ Marco Marchionni è blucerchiato, Andrea Costa si trasferisce al Parma [Архівовано 2014-10-22 у Wayback Machine.] Sampdoria.it
13. ↑ OPERAZIONE IN USCITA: MARCHIONNI SI TRASFERISCE AL LATINA [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Sampdoria.it
14. ↑ GIANLUCA MORESCO (26 травня 2002). Piccola Italia, maledetto golden gol (Italian) . La Repubblica. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 20 січня 2017.
15. ↑ ^{а б в} FIGC, Convocazioni e presenze in campo: Marco Marchionni (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 12 лютого 2015.
16. ↑ Polonia-Italia 3–1 (Italian) . Italia1910.com. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 20 січня 2017.
17. ↑ Trap k.o., ma trova Cassano (Italian) . La Gazzetta dello Sport. 12 листопада 2003. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 20 січня 2017.
18. ↑ Lippi ha fiducia, nonostante tutto Convocato Buffon: "E' sereno" (Italian) . La Repubblica. 15 травня 2006. Архів оригіналу за 17 березня 2021. Процитовано 20 січня 2017.
19. ↑ Comunicato Stampa [Press Release] (PDF). FIGC (Italian) . 15 травня 2006. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2013. Процитовано 28 серпня 2011.
20. ↑ Currò, Enrico (16 травня 2005). Si ricomincia da Buffon E Iaquinta supera Lucarelli. repubblica.it (Italian) . La Repubblica. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
21. ↑ Europei, parte male l'avventura azzurra solo un pareggio con la Lituania (Italian) . La Repubblica. 2 вересня 2006. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 січня 2017.
22. ↑ Riccardo Pratesi (5 вересня 2009). L'Italia ringrazia Kaladze La Georgia si arrende (Italian) . La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 20 січня 2017.
23. ↑ Ex Juve, UFFICIALE: Marchionni vice di Baldini alla Carrarese (Italian) . Calciomercato.com. 12 липня 2018. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 3 серпня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]

• Марко Маркіонні на сайті ФІФА (англ.)

• Марко Маркіонні на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
• Марко Маркіонні на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Марко Маркіонні на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Марко Маркіонні на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Марко Маркіонні на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Марко Маркіонні на сайті Eu-football.info (англ.)
• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)