Марко Маркіонні — Вікіпедія

Ф
Марко Маркіонні
Марко Маркіонні
Марко Маркіонні
Особисті дані
Народження 22 липня 1980(1980-07-22) (44 роки)
  Монтеротондо, Італія
Зріст 173 см
Вага 71 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Номер 32
Юнацькі клуби
1995-1997 Італія «Монтеротондо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1997–1998 Італія «Монтеротондо» 29 (4)
1998–2001 Італія «Емполі» 55 (7)
2001–2006 Італія «Парма» 112 (13)
2003   Італія «П'яченца» 16 (1)
2006–2009 Італія «Ювентус» 63 (3)
2009–2012 Італія «Фіорентина» 60 (7)
2012–2014 Італія «Парма» 60 (2)
2014–2015 Італія «Сампдорія» 1 (0)
2015–2017 Італія «Латина» 6 (0)
2017–2018 Італія «Каррарезе» 6 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2000–2002 Італія Італія (U-21) 18 (2)
2003–2009 Італія Італія 6 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2018–2020 Італія «Каррарезе» (помічник)
2020– Італія «Фоджа»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Марко Маркіонні (італ. Marco Marchionni, нар. 22 липня 1980, Монтеротондо) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2020 року — головний тренер клубу «Фоджа».

Виступав, зокрема, за клуби «Парма», «Ювентус» та «Фіорентина», а також національну збірну Італії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 22 липня 1980 року в місті Монтеротондо. Вихованець футбольної школи однойменного клубу[1], у складі якого і дебютував на дорослому рівні 1997 року, провів один сезон у Серії D, взявши участь у 29 матчах чемпіонату.

Влітку 1998 року Маркіонні перейшов у «Емполі», у складі якого дебютував у Серії А в матчі проти «Роми» (1:1) 31 січня 1999 року. Цей матч так і залишився єдиним для Марко у тому сезоні, а його команда посіла 18 місце і вилетіла до другого дивізіону. Там Маркіонні став стабільніше виходити на поле і а два роки зіграв 54 матчі, забивши 5 голів. Крім цього у 2000 році він виграв турнір Віареджо з молодіжною командою[2].

2001 року Маркіонні перейшов у «Парму»[3], за яку у першому сезоні зіграв 31 матч в усіх турнірах і виграв з командою Кубок Італії, зігравши в тому числі у першій фінальній грі. та «П'яченца». Протягом цих років виборов титул володаря Кубка Італії. Втім у другому сезоні Марко став набагато рідше виходити на поле і у січні 2003 року до кінця року був відданий в оренду в «П'яченцу».

Марко Маркіонні під час виступів за «Фіорентину». 2010 рік.

Повернувшись до «Парми», яка опинилась у складній ситуації через викриття фінансових махінацій її головного спонсора компанії Parmalat, Маркіонні став основним гравцем і після сезону, в якому за 32 матчі він забив 5 голів, він допоміг команді посісти п'яте місце, а в листопаді 2003 року також отримав перший виклик до національної збірної[1][4]. У наступні роки Марко залишався одним з лідерів клубу, зігравши загалом понад 100 матчів за клуб у чемпіонаті.

Сезон 2005/06 був непоганим для Маркіонні, він закінчив сезон з 31 матчами і 4 голами в Серії А. Його талант і відносно молодий вік привернули до себе увагу «Ювентуса». Марко приєднався до своєї нової команди на правах вільного агента в червні 2006 року[5]. Тоді ж команду через Кальчополі було відправлено до Серії Б і Маркіонні допоміг «зебрам» у першому ж сезоні посісти перше місце і повернутись в еліту, не зважаючи на штраф у 9 очок. Втім заграти у складі туринської команди в Серії А Маркіонні не зміг через чисельні травми[6], провівши за два наступні сезони лише 38 матчів у Серії А.

15 липня 2009 року Маркіонні було придбано «Фіорентиною» за 4,5 мільйона євро в рамках переходу Феліпе Мело в зворотному напрямку[7]. У складі «фіалок» Марко достатньо стабільно виступав у перші два сезони, але в третьому втратив місце у команді і по його завершенні контракт з гравцем не було продовжено[8][9].

14 вересня 2012 року Маркіонні повернувся до «Парми»[10], де був основним гравцем, а у сезоні 2013/14 також неодноразово носив капітанську пов'язку[11].

27 серпня 2014 року він перейшов до «Сампдорії» як частина угоди по переходу Андреа Кости до «Парми»[12]. 24 вересня він дебютував за нову команду у матчі чемпіонату проти «К'єво» (2:1). Це гра так і залишилась єдиною у чемпіонаті за лігурійську команду, а також останньою для Марко у вищому італійському дивізіоні. 31 серпня 2015 року він перейшов до «Латини» з Серії Б[13], де провів два сезони, а завершив ігрову кар'єру у команді «Каррарезе» з Серії С, за яку виступав протягом сезону 2017/18 років.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Протягом 2000—2002 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, у складі якої поїхав на молодіжний чемпіонат Європи 2002 року у Швейцарії, де його команда дійшла до півфіналу[14]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 18 офіційних матчах, забив 2 голи[15].

12 листопада 2003 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії у товариському матчі проти Польщі (1:3)[16][17], а через чотири дні зіграв і у товариському матчі з Румунією (1:0)[15].

На чемпіонаті світу 2006 року в Німеччині Маркіонні був одним із чотирьох резервних гравців, вибраних Марчелло Ліппі, який мав би замінити когось із основних 23-ох у випадку травми[18][19]. Однак ніхто із заявки не вибув і Маркіонні не брав участі у фінальному турнірі, таким чином, не отримав золотої медалі[20].

Незважаючи на те, що в сезоні 2006/07 Маркіонні грав у Серії Б з «Ювентусом», він отримав черговий виклик до збірної Італії у вересні 2006 року і провів свою третю гру за збірну, вже під керівництвом Роберто Донадоні, вийшовши на поле у домашньому матчі проти Литви (1:1) в рамках відбору на чемпіонат Європи 2008 року[21].

30 серпня 2009 року його знову викликав до збірної Ліппі після трирічної перерви і Маркіонні провів свою четверту гру, яка відбулась в рамках відбору на чемпіонат світу з футболу 2010 року проти Грузії 5 вересня[22]. Згодом у листопаді того ж року Маркіонні зіграв ще у двох товариських матчах, які і стали останніми для Марко у футболці збірної. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 6 матчів[15].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця Марчіонні погодився залишитися в «Каррарезе», ставши помічником головного тренера Сільвіо Бальдіні[23].

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів

[ред. | ред. код]
Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1997–98 Італія «Монтеротондо» D 29 4 КI-D - - - - - - - - 29 4
1998–99 Італія «Емполі» A 1 0 КІ 0 0 - - - - - - 1 0
1999–00 B 19 2 КІ 4 1 - - - - - - 23 3
2000–01 B 35 3 КІ 1 0 - - - - - - 36 3
Усього за «Емполі» 55 5 5 1 - - - - 60 6
2001–02 Італія «Парма» A 20 0 КІ 3 2 КУЄФА 8 1 - - - 31 3
2002-січ. 2003 A 5 0 КІ 3 0 КУЄФА 0 0 - - - 8 0
січ.-черв. 2003 Італія «П'яченца» A 16 1 КІ 0 0 - - - - - - 16 1
2003–04 Італія «Парма» A 32 5 КІ 0 0 КУЄФА 3 1 - - - 34 6
2004–05 A 24 4 КІ 1 0 КУЄФА 7 2 - - - 32 6
2005–06 A 31 4 КІ 0 0 - - - - - - 31 4
2006–07 Італія «Ювентус» B 25 1 КІ 3 1 - - - - - - 28 2
2007–08 A 11 1 КІ 3 1 - - - - - - 14 2
2008–09 A 27 1 КІ 4 2 ЛЧ 5 0 - - - 36 3
Усього за «Ювентус» 63 3 10 4 5 0 - - 78 7
2009–10 Італія «Фіорентина» A 28 6 КІ 1 0 ЛЧ 6 1 - - - 35 7
2010–11 A 24 1 КІ 2 1 - - - - 26 2
2011–12 A 8 0 КІ 0 0 - - - - 8 0
Усього за «Фіорентину» 60 7 3 1 6 1 - - 69 9
2012–13 Італія «Парма» A 28 1 КІ 1 0 - - - - - - 29 1
2013–14 A 32 1 КІ 1 0 - - - - - - 33 1
Усього за «Парму» 172 15 9 2 18 4 - - 199 21
2014–15 Італія «Сампдорія» A 1 0 КІ 2 0 - - - - - - 3 0
2015–16 Італія «Латина» B 6 0 КІ 0 0 - - - - - - 6 0
2016–17 B 0 0 КІ 0 0 - - - - - - 0 0
2017–18 Італія «Каррарезе» C 5 0 КI-C 1 0 - - - - - - 6 0
Усього за кар'єру 407 35 30 8 29 5 - - 466 48

Статистика виступів за збірну

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
12-11-2003 Варшава Польща Польща 3 – 1 Італія Італія товариський матч - Замінений на 55-ій хвилині 55'
16-11-2003 Анкона Італія Італія 1 – 0 Румунія Румунія товариський матч - Вийшов на заміну на 55-ій хвилині 55'
2-9-2006 Неаполь Італія Італія 1 – 1 Литва Литва Відбір до ЧЄ 2008 - Вийшов на заміну на 61-ій хвилині 61'
5-9-2009 Тбілісі Грузія Грузія 0 – 2 Італія Італія Відбір до ЧС 2010 - Замінений на 58-ій хвилині 58'
14-11-2009 Пескара Італія Італія 0 – 0 Нідерланди Нідерланди товариський матч - Вийшов на заміну на 87-ій хвилині 87'
18-11-2009 Чезена Італія Італія 1 – 0 Швеція Швеція товариський матч - Замінений на 78-ій хвилині 78'
Усього Матчів 6 Голів 0

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Парма»: 2001/02

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Gli eroi in bianconero: Marco MARCHIONNI [Архівовано 17 settembre 2014 у Wayback Machine.] Tifobianconero.it
  2. Coppa Carnevale — Torneo Internazionale Giovanile di Viareggio [Архівовано 27 серпня 2018 у Wayback Machine.] Rsssf.com
  3. Fabrizio Corsi racconta una stagione fantastica [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], La Repubblica, 12 marzo 2002
  4. Gli azzurri ko [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] La Repubblica, 13 novembre 2003, pag.50
  5. Capello, la super Juve e il Real Quante sciocchezze su di me [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] La Repubblica, 26 gennaio 2006, pag.54
  6. Juventus, infortunio per Marchionni [Архівовано 3 березня 2009 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.it URL consultato il 24 maggio 2008.
  7. Acquisito Marco Marchionni [Архівовано 5 травня 2018 у Wayback Machine.] it.violachannel.tv
  8. Parma o Udinese: ecco quale sarà il futuro dello svincolato Marchionni Fiorentina.it
  9. Da Alex a Zambrotta: gli svincolati [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] sportmediaset.mediaset.it
  10. Marco Marchionni torna al Parma [Архівовано 2 gennaio 2013 у Archive.is] Fcparma.com
  11. Sogno Europa per Marchionni: «Questo è un Parma di veri uomini» [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] Goal.com
  12. Marco Marchionni è blucerchiato, Andrea Costa si trasferisce al Parma [Архівовано 2014-10-22 у Wayback Machine.] Sampdoria.it
  13. OPERAZIONE IN USCITA: MARCHIONNI SI TRASFERISCE AL LATINA [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Sampdoria.it
  14. GIANLUCA MORESCO (26 травня 2002). Piccola Italia, maledetto golden gol (Italian) . La Repubblica. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 20 січня 2017.
  15. а б в FIGC, Convocazioni e presenze in campo: Marco Marchionni (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 12 лютого 2015.
  16. Polonia-Italia 3–1 (Italian) . Italia1910.com. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 20 січня 2017.
  17. Trap k.o., ma trova Cassano (Italian) . La Gazzetta dello Sport. 12 листопада 2003. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 20 січня 2017.
  18. Lippi ha fiducia, nonostante tutto Convocato Buffon: "E' sereno" (Italian) . La Repubblica. 15 травня 2006. Архів оригіналу за 17 березня 2021. Процитовано 20 січня 2017.
  19. Comunicato Stampa [Press Release] (PDF). FIGC (Italian) . 15 травня 2006. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2013. Процитовано 28 серпня 2011.
  20. Currò, Enrico (16 травня 2005). Si ricomincia da Buffon E Iaquinta supera Lucarelli. repubblica.it (Italian) . La Repubblica. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.
  21. Europei, parte male l'avventura azzurra solo un pareggio con la Lituania (Italian) . La Repubblica. 2 вересня 2006. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 січня 2017.
  22. Riccardo Pratesi (5 вересня 2009). L'Italia ringrazia Kaladze La Georgia si arrende (Italian) . La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 20 січня 2017.
  23. Ex Juve, UFFICIALE: Marchionni vice di Baldini alla Carrarese (Italian) . Calciomercato.com. 12 липня 2018. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 3 серпня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]