Менса (будівництво) — Вікіпедія

Ме́нса (від лат. mēnsa — «стіл») — верхня частина вівтаря у католицькому храмі. Це плита з пісковику або ж мармуру, яка опирається на ніжки чи прямокутний кам'яний блок, скриню (саркофаг з мощами). Посередині розташоване невелике заглиблення — гріб (лат. sepulcrum), призначений для мощей мучеників.

У православному храмі менсі відповідає престольна дошка, іноді називана трапезою.

• Антепендій
• Престол

• Архітектура України. Велика ілюстрована енциклопедія. — Х. : Веста, 2010. — 224 с.: іл. — ISBN 978-966-08-4948-8.