Мухін Віктор Іванович — Вікіпедія

Мухін Віктор Іванович
Народився	15 (28) вересня 1914 Зайцеве, Бахмутська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	9 лютого 1977(1977-02-09) (62 роки) Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Поховання	Луганськ
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	скульптор
Alma mater	Всеукраїнський художній інститут (1938)
Вчителі	Блох Леонора Абрамівна, Шервуд Леонід Володимирович і Діндо Жозефіна Костянтинівна
Відомі учні	Бунін Микола Леонтійович, Лакатош Олексій Федорович, Кізієв Петро Іванович, Щербаков Микола Миколайович, Смєшной Григорій Герасимович, Можаєв Микола Васильович і Молдаван Григорій Михайлович
Членство	Спілка радянських художників України
Брати, сестри	Мухін Микола-Богдан Іванович
Нагороди
Премії

Ві́ктор Іва́нович Му́хін (нар. 28 вересня 1914, Зайцеве — пом. 9 лютого 1977, Ворошиловград) — український радянський скульптор, член Спілки радянських художників України з 1946 року. Брат скульптора Богдана Мухіна.

Народився 15 [28] вересня 1914(19140928) року в селі Зайцевому (нині селище міського типу Бахмутського району Донецької області, Україна). Протягом 1931—1932 років навчався у Харківському художньому інституті у Леонори Блох; 1938 року закінчив Київський художній інститут, де вчився у Жозефіни Діндо та Леоніда Шервуда.

З 1952 року викладав у Ворошилоградському художньому училищі. Серед його вихованців — Петро Кізієв, Олексій Лакатош, Микола Можаєв. Був засновинком та у 1958—1962 роках очолював Ворошиловградську організацію Спілки художників України. Жив у Ворошиловграді, в будинку на вулиці Демехіна, № 27, квартира № 55. Помер у Ворошиловграді 9 лютого 1977 року.

Працював в галузі монументальної та станкової скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура

• «Над загиблим другом» (1945);
• «Михайло Фрунзе» (1949, бронза);
• «Молодогвардійці» (композиція з п'яти фігур: Олег Кошовий, Уляна Громова, Сергій Тюленін, Любов Шевцова; 1950—1954, гіпс тонований, 251 Х 88 Х 87; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком; Національний художній музей України; модель пам'ятника встановленого у Сорокиному)^[1].
• «Герой Радянського Союзу Уляна Громова» (1952);
• «Шахтар відпочиває» (1960);
• «Син Донбасу» (1963, у співавторстві з В. Дедичевим);
• «Феросплавлювач» (1965);
• «Хлібороби» (1965, тонований цемент);
• «Ми наш, ми новий світ збудуємо» (1965—1966, дерево);
• «Володимир Ленін з робітником» (1967, дерево);
• «Петро Чайковський» (1967, бетон литий);
• «Портрет П. Лютикова» (1971, чавунобетон);

пам'ятники

• Володимиру Леніну в Красному Лучі (1944, бронза, граніт; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком);
• радянським воїнам на братській могилі в Луганську (1944, бетон; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком);
• радянським воїнам на братській могилі в Кадіївці (1946, бетон; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком);
• молодогвардійцям у Сорокиному (відкрито 12 вересня 1954; бронза, граніт; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком, архітектор Олександр Сидоренко);
• молодому Володимиру Леніну в Основі (1955, у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком);
• Володимиру Леніну в Луганську (1955, у співавторстві з Василем Агібаловим, Василем Федченком, Іваном Чумаком);
• героям Біловодського повстання 1918 року у Біловодську (1968—1969, пісковик, залізобетон; архітектор В. Житомирський);
• монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому (1972, у співавторстві);
• «Шахтар відпочиває» у Горлівці (1970-ті).

Брав участь у республіканських виставках з 1946 року, всесоюзних — з 1951 року, зарубіжних — з 1954 року.

• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1956 року;
• Орден Трудового Червоного Прапора;
• Шевченківська премія за 1973 рік (за монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому; разом з Георгієм Головченком, Анатолієм Єгоровим, Іваном Міньком, Іллею Овчаренком, Василем Федченком, Іваном Чумаком)^[2].

• Мухин Віктор // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1966. — Кн. 2, [т. 5] : Місто (продовження) — Перемиська Єпархія. — ISBN 5-7707-4049-3.;
• Мухін Віктор Іванович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966—1968.;
• Мухін Віктор Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 317.;
• Мухін Віктор Іванович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Мухін Віктор Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Мухін Віктор Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 414—415 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• О. А. В'ячеславова. Мухін Віктор Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.