Кізієв Петро Іванович — Вікіпедія
Кізієв Петро Іванович | |
---|---|
Народився | 15 грудня 1929 Ровеньки, Розсошанська округа, Центрально-Чорноземна область, РСФРР, СРСР |
Помер | 19 серпня 2009 (79 років) Луганськ, Україна |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | скульптор |
Alma mater | Харківський художній інститут (1958) |
Вчителі | Мухін Віктор Іванович, Кокель Олексій Опанасович, Мельгунова Ірина Михайлівна і Рябінін Микола Леонідович |
Членство | Спілка радянських художників України |
Петро Іванович Кізі́єв (нар. 15 грудня 1929, Ровеньки — пом. 19 серпня 2009, Луганськ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1963 року.
Народився 15 грудня 1929 року в селі Ровеньках (нині селище міського типу Бєлгородської області, Росія). Упродовж 1946—1951 років навчався у Ворошиловградському художньом училищі у Віктора Мухіна, М. Шевченка; у 1952—1958 роках — у Харківському художньому інституті у Олексія Кокеля, Ірини Мельгунової. Дипломна робота — скульптура «Сталевар» (керівник Микола Рябінін).
Протягом 1958—1964 років працював у Ворошиловградських художньо-виробничих майстернях, одночасно у 1961—1962 роках викладав у Ворошиловградському художньом училищі; у 1964—1989 роках — на Ворошиловградському художньо-виробничому комбінаті. Жив у Ворошиловграді/Луганську в будинку на вулиці Декабристів, № 70 та в будинку в кварталі Комарова, № 9-А, квартира № 51[1]. Помер у Луганську 19 серпня 2009 року.
Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
- станкова скульптура
- «Бригадир прокатників П. Потапенко» (1959, гіпс тонований);
- «Прокатник В. Лунгу» (1959, гіпс тонований, у співавторстві з Олександром Редькіним; варіант — 1967, склобетон, Луганський художній музей);
- «Лижник» (1960, гіпс тонований);
- «Тарас Шевченко» (1961, гіпс тонований);
- «Мрії» (1962, дерево);
- «Металург» (1963, залізобетон);
- «Радість життя» («Материнство», 1964, бетон);
- «Молодогвардієць Віктор Третьякевич» (1966, гіпс тонований);
- «Володимир Ленін» (1967, штучний камінь);
- «Будівельниця В. Довгих» (1971, пісковик, бронза; Луганський художній музей);
- «Молодий робітник» (1971);
- «Старий більшовик, учасник штурму Зимового палацу І. Фоменко» (1971, бронза);
- «Володимир Ленін» (1972, напівфігура, бетон);
- «Слюсар В. Субботін» (1974, алюміній);
- «Фрезерувальник О. Холодков» (1976);
- «Дільничий інспетор Артемівського РВВС В. С. Марущак» (1976, оргскло);
- «Організатор Луганської міліції Олександр Пархоменко» (1977, кований алюміній; у співавторстві);
- «Боєць Першої кінної армії А. Л. Семенов» (1977, бетон тонований);
- «Герой Соціалістичної Праці Олексій Стаханов» (1979, гіпс тонований);
- «Єгорівна (Мати солдата)» (1980);
- «Климент Ворошилов» (1981, мідь кована; Музей історії та культури міста Луганська);
- «Керівник партійно-комсомольського підпілля у Краснодоні в роки Великої Вітчизняної війни Ф. П. Лютіков» (1982, склоцемент);
- «Ветеран праці, механізатор В. Сизенко» (1984);
- «Ветеран війни, снайпер-розвідник В. Худобін» (1985).
- монументальна скульптура
- меморіальний комплекс на братській могилі воїнів, що загинули у німецько-радянській війні у місті Брянці (1963, бетон, граніт);
- стела «Скорботна мати» і меморіальний комплекс на могилі молодогвардійців у Сорокиному (граніт, лабрадор; у 1967 році відзначений Луганською обласною премією ЛКСМУ імені «Молодої гвардії») (обидва 1963—1965; у співавторстві з Анатолієм Самусем і Олександром Редькіним);
- обеліск на честь 20-річчя перемоги у німецько-радянській війні у Луганську (1965, граніт, нержавіюча сталь, алюміній; у співавторстві з Анатолієм Самусем і Олександром Редькіним);
- монументально-декоративна композиція «Скоморохи» на Луганському ляльковому театрі (1995, у співавторстві);
- обеліск героям німецько-радянської війни «Перемога» у Луганську (2000, у співавторстві);
- пам'ятні знаки
- «Пам'ять батьків» у Луганську (1975, штучний камінь);
- воїнам, що загинули у німецько-радянській війні у селі Давидо-Микільському (рельєфи «Проводи», «На марші», «Бій», «Повернення з перемогою», 1979, бетон);
- героям комсомольцям міста Брянки (1981, мідь кована, бетон);
- шахтарям, які трагічно загинули на шахті «Гірській» у місті Гірському (1982—1983, бронза, граніт);
- «Прапор Пам'яті» у Луганську (2005, у співавторстві);
- пам'ятники:
- Леоніду Лутугіну у Лутугіному (1971, у співавторстві);
- Олексію Стаханову у Кадіївці (1985, бронза, граніт);
- рельєфи:
- «Слава праці» (1961, бетон, смальта, шлак; у співавторстві);
- «Мистецтво» на будівлі Луганського драматичного театру (1975, горельєф, бетон);
- «Праця» (1978, горельєф, Луганський краєзнавчий музей);
- «Боротьба» (1978, горельєф, Луганський краєзнавчий музей);
- меморіальні дошки у Луганську:
- Андрію Линьову (1990);
- Георгію Аванесову (1994).
У 1977 році взяв учать у створенні проєкту меморіалу героям Жовтневої революції і німецько-радянської війни для Ворошиловграда.
Брав участь у обласних виставках з 1952 року, республіканських — з 1960 року, всесоюзних — з 1972 року. Персональна виставка відбулася у Луганську у 1981 і 1999 роках.
Крім вище згаданих музеїв роботи скульптора зберігаються у Яготинській картинній галереї, Кадіївському історико-художньому музеї.
1960 року скульптор Олександр Редькін виконав портрет Петра Кізієва.
- Кізієв Петро Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 200.;
- Кізієв Петро Іванович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Кизиев, Петр Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 2. Гуманитарное агентство академический проект Санкт-Петербург. 1995, сторінка 424 (рос.);
- О. А. В'ячеславова. Кизієв Петро Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.