Національна ідентичність — Вікіпедія

Націона́льна іденти́чність — це ототожнення особистості з національною спільнотою, що базується на стійкому емоційному зв'язку. Цей зв'язок формується в результаті усвідомлення та прийняття традицій, культури, мови, політичних поглядів, а також групових норм і цінностей спільноти^[1]. Являє собою відчуття належності до певної держави чи нації.^[2] Це сенс «нації як цілісного цілого, представленої самобутніми традиціями, культурою та мовою».^[3] Національна ідентичність може означати суб'єктивне відчуття, яке людина поділяє з групою людей про націю, незалежно від законного статусу громадянства.^[4]

Національна ідентичність не є вродженою рисою і вона є за своєю суттю соціальним конструктом.^[5] Національна ідентичність людини випливає безпосередньо з присутності елементів із «спільних точок» у повсякденному житті людей: національних символів, кольорів, історії нації, кровних зв'язків, культури, музики, кухні, радіо, телебачення тощо.^[6][7] Під різними соціальними впливами люди включають національну ідентичність у свою особисту ідентичність, приймаючи переконання, цінності, припущення та очікування, які відповідають національній ідентичності.^[7] Люди з ідентифікацією їх нації розглядають національні переконання і цінності, особистісно значущим, і транслюють ці переконання і цінності в повсякденній практиці.^[2]

Як свідчать психологічні дослідження, становлення національної ідентичності, як складової концепції особистості, підпорядковується певним закономірностям і проходить низку фаз у своєму розвитку. Її пробудження відбувається у дитячому віці під впливом сімейного середовища, друзів, знайомих, однолітків. Пізніше в цей процес включаються інші осередки соціалізації — дошкільні заклади, школа, позашкільні установи, вищі навчальні заклади тощо. Під впливом зазначених змін, новим змістом наповнюється «Я-образ» особистості, в якому все більшої ваги набувають національні складові. За викладом Тетяни Титаренко починається з регіональної ідентичності:

В межах першої відбувається класифікація та власне ідентифікація, що є основою для формування опозиції «ми – вони». На другому етапі відбувається «формування образів», тобто надання етнічним спільнотам певних культурних, статусних, ментальних характеристик. Третя фаза пов’язана з формуванням національної ідеології та спрямованого ідеологічного впливу. Втім співвідношення «ми – вони» визначається не лише сталими стереотипами, а і соціальними зв'язками, що залежить від певного соціокультурного становища, життевих позицій, цінностей спільнот та конкретних соціально-економічних умов^[8]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Національна ідентичність

• Національна свідомість
• Нація
• Ідентичність (психологія)
• Українська ідентичність
• Національно-релігійна ідентичність
• Коммеморація

• Л. П. Нагорна. Ідентичність національна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 415. — ISBN 966-00-0610-1.
• Гелнер Е. Нації та націоналізм / Національна ідентичність: Хрестоматія / Т. Воропай (упоряд.). — Харків: Крок, 2002. — 316 с.
• Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність. — К.: Основи, 1994. — 390 с.
• Ковальов Д., Ковальов П. Повстання ідентичності. — Дн.: ВКК Баланс-Клуб, 2016. — 304 с. — ISBN 978-966-494-039-6.
• Козловець М. А., Ковтун Н. М. Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізації: Монографія / М. А. Козловець, Н. М. Ковтун. — К. : ПАРАПАН, 2010. — 348 с.
• Козловець, М. А. (2009) Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації: Монографія. Інший. Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, Житомир.
• Міфологічні джерела української етнокультурної моделі: Психологічний аспект. — Донецьк: Укр. культуролог. центр, Донецьке відділ. НТШ, 2007. — 264 с.
• Історико-психологічна реконструкція психологічної думки в етнокультурному просторі України: монографія / В. Т. Куєвда, В. М. Лєтцев, В.Ф Литовський, А. М. Маслюк, Ю. Т. Рождєственський, В. В. Турбан, М.-Л. А. Чепа, В. В. Шусть. — Кіровоград, 2012. — 258 с. ISBN 978-966-189-135-6.

• Національна ідентичність; Ідентичність // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Упоряд. Ю. І. Римаренко та ін. — Київ: Генеза, : Довіра, 1996. — С. 81; 98. — 942 с. — ISBN 966-507-016-9. — ISBN 966-504-001-4.
• А. Березовенко. Національна ідентичність] // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.490 ISBN 978-966-611-818-2.
• Гнатенко П. И. Национальная идентичность / П. И. Гнатенко. — Вінниця: Нілан-ЛТД, 2018. — 239 с. ISBN 978-966-924-767-4
• Мателешко Ю. Національна та конфесійна ідентичність українців в роки незалежності (1991–2004 рр.) / Ю.Мателешко // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія.– Ужгород: СМП «Вісник Карпат», 2004. – Вип. 10. – С. 103-124.
• Шапаренко О. В. Національна ідентичність як чинник формування громадянського суспільства в Україні // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. — 2015. — Серія: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. — Вип. 20. — С. 92–99.
• Нельга О. В. Національна самоідентифікація // Українська етносоціологія: навчальний посібник. Ч. 1 / О. В. Нельга. — К.: Персонал, 2015. — 539 с.
• Ідентичність; Ідентифікація етнічна // Етнічність: енциклопедичний довідник / В. Б. Євтух; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Центр етноглобалістики. — К. : Фенікс, 2012. — С. 155—159. — 396 с.

• Руденко Ю. Національна ідентичність: захист від деструктивних інформаційних впливів у контексті розбудови громадянського суспільства в Україні // Національна академія Служби безпеки України. Збірник наукових праць ΛΌГОΣ, 2020. — С. 111—116.

Це незавершена стаття з соціології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.