Неомарксизм — Вікіпедія

Неомарксизм (або західний марксизм) — широкий термін, що позначає філософські та соціологічні теорії 20 ст., що намагалися продовжити й модернізувати вчення марксизму з врахуванням новітніх течій філософської думки, таких як фрейдизм, соціальну філософію Макса Вебера тощо.

До неомарксизму належать франкфуртська школа, зокрема фрейдо-марксизм, аналітичний марксизм, структурний марксизм Луї Альтюсера та інші.

Неомарксистські пошуки загалом не узгоджуються із марксизмом-ленінізмом, тому неомарксизм розглядався в СРСР як частина «буржуазної філософії».

Представники неомарксизму (С. Амін, Р. Кокс, А. Франк та ін.), який поєднує ознаки класичного марксизму та сучасних теорій, у своїх поглядах на міжнародні відносини виходять із таких положень:

– капіталізм став глобальним явищем, світовою системою економічного та політичного панування, яка є первинною щодо національних держав і визначає їхнє місце, характер та ступінь розвитку;

– національна держава перестала бути самостійною, потрапивши під вплив ТНК;

– світова економічна система базується на експлуатації країн «третього світу» транснаціональними корпораціями високорозвинених країн, а політична – на підтриманні такого становища за допомогою дипломатії та сили.^[1]

Головною категорією дослідження американського вченого Іммануїла Валлерстайна (1930–2019) є «сучасна світ-система», в основі якої знаходиться єдина капіталістична «світ-економіка». Логіка останньої неминуче призводить до поділу країн світу на ядро, або центр (група найрозвиненіших держав, які домінують у світовій економіці та політиці), і периферію (економічно відсталі країни, які повністю залежать від ядра, контролюються та експлуатуються ним). Крім того, існує ще й напівпериферія, або семіпериферія, яку творить група середньо розвинених держав, які, незважаючи на відносну незалежність, перебувають під впливом центру.

Ідеї неомарксизму в Україні не надто поширені, однак деякі соціально-політичні об'єднання все-таки існують, зокрема «Соціальний рух».

• Марксизм
• Західний марксизм

• Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015

• Мателешко Ю. П. Теорія міжнародних відносин: навчальний посібник. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2020. С. 27-28.
• О. Сорба. Неомарксизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.499 ISBN 978-966-611-818-2
• Р. Тиса. Визволення людини. Нариси з історії суспільної думки XX ст. — Київ: «Вперед», 2023. ISBN 978-617-7699-44-5
• Wallerstein I. World-Systems Analysis: An Introduction. Durham, North Carolina: Duke University Press, 2004. 128 p.

• Майкл А. МакКарті, Джефф Манза. Неомарксистський спадок в американській соціології (2011)
• Роман Тиса. Біля витоків «західного марксизму»: Лукач, Корш, Ґрамші

1. ↑ Мателешко, Ю. П. (2020). Теорія міжнародних відносин: навчальний посібник (українська) . Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла». с. 27. ISBN 978-617-7825-30-1.