Падалка Борис Якович — Вікіпедія

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Борис Якович Падалка
Народився	1 травня 1883(1883-05-01) Пирятин, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	5 січня 1964(1964-01-05) (80 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Підданство	Російська імперія,
Діяльність	лікар-інфекціоніст, викладач університету, науковець
Alma mater	Санкт-Петербурзький університет Московський університет
Галузь	медицина, інфекційні хвороби
Заклад	Свято-Михайлівська клінічна лікарня Національний медичний університет імені О.О. Богомольця Національний університет охорони здоров'я України імені Платона Шупика Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України
Посада	професор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Науковий керівник	Зюков Анатолій Матвійович
Відомі учні	професори В. А. Постовіт, А. І. Локай, Т. Т. Чорна, Я. П. Латенко, Д. Ф. Кириченко
Аспіранти, докторанти	Чорна Тамара Трохимівна
Відомий завдяки:	симптом Падалки при черевному тифі
У шлюбі з	Падалка Ольга Василівна

Бори́с Я́кович Па́далка (1 травня 1883 — 5 січня 1964) — український радянський інфекціоніст, доктор медичних наук, професор.

Народився 1 травня 1883 року в місті Пирятин тодішньої Полтавської губернії Російської імперії (нині Полтавська область України).

У 1908 році закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету, але його тягнуло до медицини, тому він у 1912 році закінчив ще й медичний факультет Московського університету.

Працював лікарем у лікарні імені цесаревича Олександра в Києві (нині Олександрівська клінічна лікарня). З першого дня створення кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту працював на ній викладачем — 28 грудня 1925 року його призначили старшим асистентом кафедри, а 1930 року обрали на посаду доцента цієї ж кафедри.

У 1936 році йому присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук, того ж року присвоєне вчене звання «доцент».

У 1938 році його обрали на посаду професора кафедри інфекційних хвороб 2-го київського медичного інституту, де він продовжував працювати до німецько-радянської війни.

У 1940 році захистив докторську дисертацію на тему «Лікування черевного тифу», йому присуджено науковий ступінь доктора медичних наук, а згодом присвоєне вчене звання «професор». У період німецької окупації певний час працював викладачем у створеному в Києві медичному інституті «Полімедікум», після його закриття аж до визволення Києва в 1943 році завідував інфекційним відділенням в Олександровській лікарні. У повоєнний час його обрали завідувачем кафедри інфекційних хвороб Київського інституту удосконалення лікарів, одночасно був консультантом у Науково-дослідному інституті інфекційних хвороб в Києві.

З 1954 року очолив кафедру інфекційних хвороб КМІ, на якій починав свого часу свою плідну викладацьку діяльність і на якій пропрацював до 1962 року.

Помер 5 січня 1964 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 4 старої частини кладовища).

1947 року описав разом із доцентом своєї кафедри Олімпієм Прокоповичем Матвєєвим нову хворобу — кліщовий пароксизмальний рикетсіоз. За ініціативи Бориса Яковича Падалки при МОЗ України створили проблемну комісію з вивчення вірусного гепатиту, на той час вважали, що це одна нозологічна форма.

Він вперше здійснив широкомасштабні дослідження патогенезу так званої хронічної дизентерії, узагальнивши їх у монографії «Дизентерія» (1955). Всупереч пануючій точці зору (яка, до речі, лише останнього часу втратила свій вплив), довів неправомірність цього термінування, шигельоз (бактеріальну дизентерію) визначив як гостру інфекційну хворобу з можливим затяжним перебігом. За відсутності повторного зараження звільнення організму від збудника відбувається найближчими днями чи тижнями, що має принципове значення у боротьбі з випадками шигельозів на основі загально-гігієнічних заходів.
Описав діагностичний симптом — своєрідний звуковий феномен при перкусії в правій здухвинній ділянці при черевному тифі, який у сучасній медичній літературі носить його ім'я.

За час від 1954 до 1961 року під науковим керівництвом Б. Я. Падалки було захищено 9 кандидатських дисертацій.

Відомий радянський інфекціоніст, професор В'ячеслав Андрійович Постовіт у своїх спогадах писав:

"…Мій вчитель, відомий професор-інфекціоніст Борис Якович Падалка, володів завидною терплячістю і ретельністю при дослідженні хворих і наполегливо прищеплював ці якості своїм співробітникам і учням. Він не втомлювався вислуховувати скарги хворих, їх розповіді про свою хворобу, нерідко плутані, уривчасті, а часом і безглузді, безладні. Ми, співробітники, що брали участь в обходах, іноді дуже втомлювалися фізично і часом нишком трохи сварили професора за його, як нам здавалося, дріб'язкову прискіпливість. Але з часом ми переконалися в корисності такого ретельного обстеження хворих, коли з'ясування малопомітних фактів і симптомів допомагало правильно поставити діагноз. Борис Якович, незалежно від тяжкості хворого і характеру його захворювання, завжди докладно обстежував хворого, робив це не поспішаючи і строго послідовно, систематично досліджуючи стан всіх органів і систем хворого. …Його діагнози ґрунтувалися, в першу чергу, на даних суб'єктивного та об'єктивного обстеження хворих, велика увага приділялася лабораторними даними. Інтуїції проф. Б. Я. Падалка надавав невелике значення, а часом навіть іронізував з приводу інтуїтивних діагнозів. Недолік інтуїції він відшкодовував ретельним обстеженням хворих і ми, його співробітники, часто чули на обходах: «Потрібно ще „добрати“, тобто провести додаткові спостереження та обстеження…»

• Падалка Б. Я.  Брюшной тиф. К. 1947, 212 с. (рос.)
• Падалка Б. Я., Матвеев О. П. // Врачебное дело, 1947, № 7, стр. 595. (рос.) (про кліщовий пароксизмальний рикетсіоз)
• Зюков А. М. (за участі Падалки Б. Я.) Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. Державне медичне видавництво УРСР. — К., 1947. — 392 с.
• Падалка Б. Я. — Дизентерия. Госмедиздат УССР. — 1955. — 176 с. (рос.)

• Симптом Падалки

• Кафедра інфекційних хвороб НМУ імені О. О. Богомольця. Історія кафедри
• Біографічний словник завідувачів кафедр та професорів від медичного факультету Університету Св. Володимира до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]