French
DeutschПетро Тишкевич — Вікіпедія
Петро Тишкевич | |
|---|---|
| біл. Пётр Тышкевіч | |
.jpg) | |
| Народився | 1571 Берестя |
| Помер | 1631 |
| Підданство | |
| Національність | русин |
| Діяльність | державний діяч  |
| Титул | шляхтич, граф |
| Посада | каштелян, воєвода, староста |
| Попередник | Щенсний Головчинський, Миколай Богданович Сапега |
| Наступник | Олександр Слушка, Бальтазар Стравинський |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Тишкевичі |
| Батько | Юрій Васильович Тишкевич |
| Мати | Теодора Григорівна Волович |
| Брати, сестри | Ян-Остафій Тишкевич |
| У шлюбі з | княгиня Регіна Головчинська |
| Діти | Казимир, Барбара, Маріанна, Дорота, Софія, Христина та Катажина |
 NEC ASPERA TERRENT | |
Петро Тишкевич (1571, Берестя — 1631) — державний діяч Великого князівства Литовського, представник магнатського роду Тишкевичів, шляхтич гербу «Леліва», граф у Логойську та в Бердичеві.
Після смерті князя Щенсного Головчинського був каштеляном мінським від 28 липня 1611 р. до 1618 р. і воєводою мінським з 6 вересня 1618 р. до 1631 р., старостою мінським.
Жертвував кошти на будівництво костелу і монастиря домініканців міста Мінську.
- У 1615 р. придбав площу на розі Високого Ринку та перехрестя вулиць Валоцької та майбутньої Домініканської і почав споруджувати кам'яний костел і двоповерховий монастир при ньому.
- 26 січня 1617 р. підтвердив права татар-мусульман на мечеть і виділену під неї земельну ділянку.
Він був сином Тишкевича Юрія Васильовича та Теодори Григорівни Волович. Його брати — Фрідріх, Мартин, Ян Остафій (Ян Остап), Олександр, Єжи та Василь.
Був він одружений з княжною Регіною Головчинською (†1640 р.) донькою каштеляна мінського князя Щенсного Головчинського (?-†1610 р.) й Гальши Ходкевич. Їх діти:
- Казимир Тишкевич (†1652 р.) підстолій великий литовський (у 1633 р.), стольник великий литовський (у 1638 р.), крайчий великий литовський (у 1642 р.), підчаший великий литовський (у 1644 р.);
- Варвара Тишкевич дружина Діновея;
- Марина[1] (Маріанна) Тишкевич дружина воєводи смоленського Адама Матвія Саковича;
- Софія Тишкевич, 1-й чоловік її Олександр Калецький, 2-й її чоловік був стольник полоцький князь Федір Друцький-Горський;
- Дорота Тишкевич померла ще у дитинстві;
- Христина Тишкевич, 1-й чоловік якої був князь Ян Жижемський[2], а 2-й чоловік — Горський;
- Катарина Тишкевич, дружина маршалка великого литовського Кшиштофа Завиши Кезгайла.
Після смерті Петра Тишкевича його вдова Регіна вдруге вийшла заміж за воєводу мстиславльського і вітебського Кшиштофа Кишку (бл. *1590-†1646 рр.).
- ↑ Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 2015-04-15 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 3. (пол.)
- ↑ TYSZKIEWICZOWIE — № B5. Krystyna; ×1 Jan ks. Żyżemski, stolnik miński [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.) — Т. 2.
- Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. T. 1—31. — Poznań, 1879–1908. (пол.)
- Niesiecki K. Herbarz Polski / wyd. J.N. Bobrowicz. — Lipsk, 1839–1846. (пол.)
- TYSZKIEWICZOWIE (пол.)
